Календарі краєзнавчих знаменних дат

ТИВОДАР КОСТКА ЧОНТВАРІ

Тиводар Костка Чонтварі – можливо, єдиний в європейському мистецтві художник, що не піддається ніяким класифікаційним зусиллям і не вписується у звичні розповідні схеми за принципом “життя і творчість”. Угорщина пишається цим винятковим митцем, а він за одну із своїх життєвих цілей мав прославлення Угорщини засобами малярства. Чонтварі склав і виконав програму свого життя, всі пункти якої – це радше орієнтири чи мітки плану, над яким здій­мається духовна побудова зі світла й віри. Він став художником, переживши осяяння. Він прийняв аскезу як умову здійснення плану-місії­, він побував у різних країнах, щоб відобразити різноманітність світла божого світу, він дивував своїми роботами, але, виставляючи їх, здобув мінімальне визнання, зате зажив слави божевільного і прийняв посмертне забуття, щоб відродитися в своєму мистецтві гордістю Угорщини. Отже, він досяг мети – виконав свою місію. Для нас він цікавий і причетністю до Закарпаття, про що згадує у своїй автобіографії:

“З Кішсебена мій покійний батько переїхав у Середнє. Три мої брати і я потрапили в унгварську гімназію. Добре пам’ятaю, що в Унгварі в іграх, плаванні, на полюванні й на ковзанах я завжди був кращим. Захоплювався ще й розведенням шовковичних червів. Не дивно, що оцінки мої були не блискучими, і батько відправив мене в Еперєш (нині Пряшів, Словаччина), де я мав працювати прикажчиком у крамниці. Там я провів три з половиною роки, водночас набуваючи фах фармацевта. Отримавши диплом, я поїхав у Будапешт”.

Народився Тиводар Костка в містечку Кішсебен (нині Сабінов, Словаччина) 5 липня 1853 р. Його батько Ласло Костка, лікар і аптекар, походив із збіднілої польської шляхти. Вже в Будапешті проявилася жага Тиводара до пізнання світу – “я хотів знати все й перечитав неймовірну кількість книг”. Згодом він посів місце керуючого аптекою в містечку Іґлов (нині Спішска Нова Вес, Словаччина). Несподівано в спокійне провінційне життя втрутилася рука Господа чи голос долі. У 1881 році уві сні пролунали слова, що змінили життя аптекаря і породили вражаючу віру в своє призначення: “Ти станеш великим живописцем вільної натури і перевершиш Рафаеля”. Він цілком прагматично розпланував своє подальше життя, відвівши собі 20 років, з яких перших 10 – на досягнення фінансової незалежності. Він відкрив аптеку в місті Ґач на півночі Угорщини і почав займатися малюванням. Рівно через 10 років, коли аптека почала приносити прибуток, Тиводар Костка вирушив на навчання у Мюнхен. Півроку він відвідував приватну школу, очолювану співвітчизником Шімоном Голлоші та, очевидно, не знайшов там бажаного. Ще були короткотривалі спроби вчитися в Карлсруе та Парижі, а тоді він віддався своєму покликанню і поклику згори. Його вабить пленер – вільна природа й світло. Пізніше він напише, що хотів бути “найбільшим художником Сонячного Шляху”. Він вирушає у мандри – Далмація, Італія, Греція, Північна Африка, Близький Схід – місця, де зароджувалася європейська культура, християнство і де земля залита особливo ясним сонячним світлом.

Він малює світ, ігноруючи загальноприйняті художні правила та насичуючи свої роботи власним уявленням всесвітнього змісту. Його художницький суверенітет присутній відразу в перших рисунках і олійних творах 1880-х років. Пейзаж конкретного географічного місця набуває позачасового виміру, архітектурні мотиви – як міста вічної благодаті. Зображення дерев, зокрема ліванських кедрів – як епічні легенди. Образи святих ніби зійшли зі сторінок біблії. Пізніше про нього скажуть – Чонтварі відважився прямо малювати вічність.

Він починає малювати в середині 80-x років XIX ст. У 1900 р. приймає псевдонім Чонтварі. 1902–1909 роки називають його зоряним семиріччям. Окремі успіхи за кордоном (виставка в Парижі 1907 року і прихильна стаття американського мистецтвознавця П’єра Вебера) і повне невизнання на батьківщині. Після мандрів художник повертається у Будапешт. Тут його вважають божевільним – через дивну поведінку і спосіб життя, пророче натхнення у спілкуванні. Він живе відособлено, працює напружено й безперервно, поступово збільшуючи розміри полотен. З’являються дивні, ні на що не схожі твори – “Кастелламаре ді Стабія” (100Ч120) 1902, “Страсті господні”, “Вітер у Великій Гортобаді” (58Ч116,5) 1903, “Стіна плачу в Єрусалимі” (205Ч293) 1904, “Великий Тарпатак в Татрах” (230Ч520) 1904–1905, “Руїни грецького храму в Таораміні” (302Ч570) 1904–1905, “Баальбек” (385Ч714) 1906 та інші – поезія назв місцевостей, біблійних оповідей – всього близько ста робіт за роки малярського подвижництва. Згадані роботи і ряд інших належать до шедеврів Чонтварі. Його така відмінна від звичайного життя доля дивиться на нас очима художника на “Автопортреті” (кінець 1890-х), а “Одинокий кедр” (1907) – неначе автобіографія, розповідь у фарбах про прекрасне й блаженне життя, світло якого поступово гасло в захмаренні.

Художник відчував, що творчі дні його полічені. Остання робота “Кінна прогулянка біля моря” датується 1909 роком, а потім хмари повністю огорнули його свідомість. Помер Чонтварі 20 червня 1919 року. Після його смерті родичі звернулися до фахівців, щоб визначити цінність робіт. Фахівці були одностайними – нічого цінного в роботах Чонтварі немає. Картини винесли на розпродаж як полотняний матеріал, вкритий фарбою, і візники дуже раділи – чудове покриття для їхніх фаетонів! На щастя, на розпродаж випадково потрапив архітектор Ґедеон Ґерлоці. Він купив усі полотна гуртом, зберіг їх і навіть дожив до першої посмертної виставки Чонтварі в Сийкешфегерварі 1963 року.

Воістину Дух святий віє де хоче. Осяяння і пророчі слова створили художника Чонтварі, якого ми знаємо, який нас дивує і захоплює. Життя Чонтварі чітко ділиться на дві частини – спочатку аптекар, потім – художник, є ще третя частина – останнє, затьмарене божевіллям, десятиріччя. На межі осяяння і затьмарення створилося рідкісне, єдине за своїм здійсненням мистетцво. Його намагалися, і небезпідставно, трактувати як наївізм, але, занадто заряджене вогнем, воно не вкладалося у цей формат. Схилялися до висновку, теж вмотивованого, що це своєрідний експресіонізм, але ж скільки там побожного смирення і благоговіння перед величчю Творця і сотворіння. Чонтварі залишається особистістю найбільш окремою, найбільш виразно самотньою, проте зачарованою тою величною побудовою зі світла, яку він прийяв у свою душу і щиро розлив на своїх полотнах. Він знав, що робив і що ніс у своїй душі, і сам говорив про це.

“Я, Тиводар Костка, заради оновлення світу відмовився від своєї юності. Коли я прийняв посвяту від невидимого духа, я мав забезпечене становище, я жив у статках і зручностях. Але я залишив батьківщину, тому що на схилі свого життя хотів бачити її багатою і славною. Щоб досягти цього, я довгі роки подорожував Європою, Азією, Африкою. Я хотів знайти передвіщену мені істину і перетворити її в живопис. Відчувши себе, нарешті, в силі, я став у Парижі 1907 року один на один з мільйонами, і подав плоди своєї праці, якими я завдячую турботам Вседержителя. Я зруйнував марнославство всього світу, в один день примусив капітулювати Париж і перевершив усіх. Але я не посилав десять мільйонів на неуникну смерть, я тільки звернувся до їхнього розуму. Я не займався саморекламою, не турбувався пресою, що належить торгашам і скнарам. Замість цього я пішов у високогір’я Лівану, щоб малювати там кедри”.

Ці слова художника завершують чудовий нарис про нього А. Кержнера.

1. Csontvбry Kosztka, T. Цnйletrajz / Tivadar Csontvбri Kosztka ; az előszуt йs a jegyzeteket нrta G. Szigethy. – Bp. : Magvető Kцnyvkiadу, 1982. – 80 old. – (Gondolkodу magyarok).

***

2. Csontvбry-emlйkkцnyv : Vбlogatбs Csontvбry Kosztka Tivadar нrбsaibуl йs a Csontvбry-irodalombуl / Vбlogatta йs emlйkezйseivel kiegйszнtette G. Gerlуczy ; bevezette, az цsszekцtő szцvegeket нrta йs szerkesztette L. Nйmeth. – Bp. : Corvina Kiadу, 1877. – 296 old. – (Művйszet йs elmйlet).

3. Nйmeth, L. Csontvбry Kosztka Tivadar / Lajos Nйmeth. – Bp. : Corvina Kiadу, 1970. – 291 old. : reprodukciуk.

4. A szбzadfordulу йs a XX. szбzad festйszete. // M. Kiss, P. Művйszetről mindenkinek / Pбl M. Kiss. – Bp. : Corvina Kiadу, 1966. – Old. 330. : reprodukciуk.

5. Csontvбry Kosztka Tivadar // Britannica Hungarica Vilбgenciklopйdia. IV. kцtet. Chamorro-David. – Bp. : Magyar Vilбg Kiadу, 1995. – Old. 603-604. : reprodukciу.

6. Csontvбry Kosztka Tivadar // Magyar Nagylexikon. 6. kцtet. Csen-Ec. – Bp. : Magyar Nagylexikon Kiadу, 1998. – Old. 159-160. : reprodukciу.

7. Csontvбry Kosztka Tivadar // Művйszeti Lexikon. 1. kцtet. A-E. – Bp. : Akadйmiai Kiadу, 1965. – Old. 479-481. : reprodukciуk.

8. Csontvбry Mъzeum // Hбrs, Й.- Romvбry, F. Modern magyar kйptбr Pйcs / Йva Hбrs, Ferenc Romvбry. – Bp. : Corvina Kiadу, 1981. – Old. 19-20 ; 36-41. : reprodukciуk.

9. Fehйr, D. Zs.- Pogбny, Ц.G. Magyar festйszet a XX. szбzadban / Zsuzsa D. Fehйr, - Gбbor Ц. Pogбny. – Bp. : Corvina Kiadу, 1975. – Old. 2 ; 14. : reprodukciуk.

10. Ъj magyar kйptбr : A Magyar Nemzeti Galйria festйszeti gyűjtemйnye. – Bp. : Kйpzőművйszeti Alap Kiadуvбllalata, 1976. − Old. 64. : reprodukciу.

***

11. Попович, О. Закарпатський Ван Гог – Тиводар Чонтварі (Костка), художник Сонячного Шляху / Олександр Попович // Ужгород. – 2012. – 23  серп. - С. 7. : фото.

12. Balla, D. K. Hнdavatбs : 150 esztendeje szьletett Csontvбry Kosztka Tivadar / Kбroly Balla D. // Kбrpбti Igaz Szу. Hуvйge. – 2003. – jъl. 26. – Old. 21.(V.).

13. Ibos, Й. Vнz йs tűz : Kosztka tйnyek – Csontvбry legendбk / Йva Ibos // Tiszayбj. – 2011. – dec. – Old. 127-132.

14. Lajos, M. A magбnyos ъtkereső : [Csontvбry Kosztka Tivadarrуl] / Mihбly Lajos // Kбrpбtalja. – 2011. – jъl. 1. – Old. 11. : reprodukciуk.