Ернест Контратович належить до другого покоління класиків закарпатського живопису. Як і кожен з неповного десятка митців цього покоління, він створив свій неповторний спосіб трактування закарпатського життя, свою живописну мову й загалом унікальний за змістом і формою світ свого мистецтва. Зміст цього світу найбільше порівнянний з народною піснею – її щирим відкритим висловлюванням, її тихою поезією радощів і смутку, її простотою, сповненою мудрості й глибини.

 

Ернест Контратович народився 17 травня 1912 року в с. Кальна Розтока на Великоберезнянщині (1945 р. село відійшло до Словаччини) в сім'ї вчителя. У 1928 році юнак поступив до вчительської семінарії в Ужгороді, де малювання викладав Адальберт Ерделі. Подібно до інших талановитих студентів семінарії, Контратовича було запрошено у Публічну школу рисунку. У 1932 році випускник семінарії йде працювати вчителем народних шкіл у села верхів'я річки Уж, де також учителюють художники Андрій Коцка, Адальберт Борецький та служить священиком Золтан Шолтес. Численні пленери художників прославили Ужанську долину.

 

Ранній живопис Контратовича – це весняні та осінні краєвиди, сільські мотиви. Важливою для художника стає серія жанрових робіт соціального й водночас поетичного звучання, персонажі якої – паломники, жебраки, каліки, загалом світ знедоленої Верховини, якій належить любов і глибоке співчуття митця. У полотнах домінує темний колорит, що стає ще темнішим у роботах воєнного часу. Художник майстерно оперує чорним, як багатим виражальним засобом. Він створює незабутні експресивні полотна. З приходом радянської влади тематика змінилася. Після 1945 року домінують оптимістичні сцени народних традицій та праці й понад усе – пейзажі. Контратович по-своєму вибудовує декоративну структуру жанрових робіт, в яких переважає ритм плавних горизонтальних хвилеподібних ліній. У краєвидах – панорамних і камерних – досягає високої майстерності, досліджуючи характер наростання схилів гір чи зображуючи окреме дерево, польові квіти, клаптик різнотрав'я. Часто фігурує мотив яблуні. Народжуються живописні шедеври на перетині простого сюжету і глибинної малярської сили. Про Контратовича рідко пишуть, влада не дуже зважає на дещо дивакуватого художника, а йому лише цього й треба, щоб кожен день проводити з пензлем у руці.

 

Після персональної виставки 1967 року виставкова активність стрімко зростає. Приходить запізніле офіційне визнання. Полотна Контратовича розкуповують українські музеї. Митець працює до останньої можливості творити.

 

Ернест Контратович помер 23 грудня 2009 року, не доживши трьох років до свого 100-ліття. Він зберіг для нас світ своєї любові, закарпатський світ, що зник, але продовжує хвилювати наші душі завдяки великому художнику.

 

[інформацію взято з сайту "Арт-простір Закарпаття", автор – Михайло Сирохман]