Науковий збірник Товариства «Просвіта» в Ужгороді за 1928-1929 роки вміщує п’ять літературно-наукових розвідок. Зокрема, статті Василя Гаджеги про життя і творчість Михайла Лучкая та про дві найдавніші грамоти зі збірника, виданого Антонієм Годинкою; дослідження покрайніх записів на підкарпатських церковних книгах Івана Панькевича й літературознавчу статтю Ю. А. Яворського про баладу про козака й духовну пісню про грішних людей. Тут також опубліковано юридичну публікацію Тодота Галіпа «Звичаєве право спадкове на Верховині, яко джерело діючого права».

 

       Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді за 1935 рік зберігає свою цінність, перш за все, завдяки авторського складу, адже серед авторів статей та редакційної ради –  відомі науковці того часу Августин Волошин, Василь Гаджега, Володимир Бирчак, Іван Панькевич, чеський історик-архівіст Франтішек Габріель.
       Варте уваги і те, що стаття І. Панькевича “До питання про класифкацію південно-карпатських говорів межи Латорицею і Боржавою” та стаття Ф. Габрієля про переміщення населення Ужанської жупи доповнюють і поглиблюють зміст одна одної.
 

Монографія “Триста років українського театру: 1619-1919”, створена українським істориком мистецтва і театру, політичним діячем Дмитром Антоновичем (1877-1945) вийшла у Празі 1925 року, дотепер не втратила своєї наукової ваги завдяки широкій ерудиції автора, об’єму проаналізованих джерел та мистецьких подій. Важливим доповненням видання є ґрунтовна бібліографія та іменний покажчик згаданих імен.


 

Булеца Іван. Походові пісні
 

“Сокращенный обиход нотнаго пђнія”.
 

Збірник пісень – фактично перше представлення музикантам нашого краю українських пісень, зібраними дослідниками фольклору в різних місцевостях тогочасної підросійської України в середині ХІХ століття і запропонованих до друку у 1861 році.
У нашому краї збірник було видано у двадцятих роках ХХ століття транслітерованим чеською мовою. Пізніше ці пісні, думки і шумки (журливого та веселого змісту) широко  використовувались у діяльності аматорських хорів та театральних гуртків “Просвіти”.

 

  “Козацькђ народнђ думы невольницькђ” – унікальне видання 1927 року просвітянської серії, яка на той час налічувала  68 книг.
  Збірка вмістила чотири найбільш відомі думи – “Утеча трьох братів з Азова”, “Маруся Богуславка”,  “Самійло Кішка” та “Олексій Попович”.
  Це видання було першим знайомством жителів Закарпаття з козацькими думами України.

 

Монографія М. В. Бабенчикова “Народное декоративное искусство Украины и его мастера” (М., 1945) – перше повоєнне видання, в якому викладено коротку історію декоративно-ужиткового мистецтва України, докладно проаналізовано головні жанри і види цього мистецтва та подано відомості про найпопулярніших майстрів.

 

“Історичні пісні” Василя Щурата.

К 83.3 

    Монографія являє собою комплексне дослідження народної вишивки українців Закарпаття у хронологічних рамках ХІХ – першої половини ХХ століття з поєднанням інструментарію мистецтвознавства, етнології та історії, окреслює її зв’язок з соціальним становищем, побутом, звичаєвістю, світоглядом та естетикою народу, типологією закарпатської української вишивки та її особливості у кожній етнографічній групі.
    Дослідження вводить у науковий обіг важливий фактографічний матеріал, подає докладну історіографію піднятої теми.
 

“Народна культура й культура особистості” – таку назву має збірник із шести лекцій професора Марбурзького університету, відомого німецького філософа і педагога Пауля Наторпа, що вийшли 1921 р. у Львові в серії “Бібліотека педагогічних творів” у перекладі на українську М. Галущинського. Наскрізна ідея лекцій – домагатися безперервності, єдності і цілісності народної освіти, тобто поєднання виховання в сім’ї, школі, різних просвітньо-культурних товариствах з тим, щоб кожна людська особистість відчувала себе вільною, була здатною діяти у спільноті, а цій спільноті прищеплювати риси, які характеризують націю – і тільки тоді держава матиме сильну, тривку основу.

     “Артисты Московскаго художественного театра за рубежомъ” – збірник статей про цей унікальний театр виданий тоді, коли один відрізок історії МХАТу завершився, а другий ще не почався. Книга виходила у Празі 1922 року у видавництві “Наша рђчъ” під час гастролей МХАТу у Празі після тріумфальних поїздок по країнах Східної Європи.
     Редактор і упорядник збірника, відомий мистецтвознавець Сергій Маковський, тоді – вже емігрант, напевно, особливо глибоко усвідомлював відчуття повороту історії і необхідність зафіксувати цей момент. Імена деяких авторів збірника на довгі роки лишались замовчуваними або забутими, деякі з статей були відомі з купюрами, як, наприклад, спогади О. Кіппер-Чехової.
     Тому збірник досі не втратив свою цінність для фахівців-театрознавців та русистів.
 

      “За крашанку – писанка” Варфоломія Євтимовича

А.І. КОРЕЦЬКИЙ ПРІОРИТЕТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: НАУКОМЕТРИЧНИЙ АСПЕКТ

     Книга Філарета Колесси “Українські народні думи”,  що вийшла друком 1920 року у Львові у серії “Загальна бібліотека “Просвіти” – найавторитетніше і найповніше на той час видання з дослідженням історії кобзарства, нотами та репродукціями малюнків та фотографій кобзарів.
     Філарет Колесса (1871-1947) – відомий український фольклорист, композитор, музико- і літературознавець, автор численних праць про український народний мелос.
     Видання дотепер зберігає своє значення як у ґрунтовному дослідженні теми, так і фіксації матеріалу, який незабаром у тридцяті роки ХХ століття нещадно знищувався.
 

      "Думки і пісні” Амврозія Метлинського.

     Видання “Притисянські гончарні вироби”, що вийшла у Будапешті у 1934 року, вийшло у серії “Етнографічні пам’ятки” Угорської академії наук, подає оглядову статтю Кароя Віткі, а також докладний список та опис ілюстрацій, де представлені вироби народної кераміки з різних місцевостей угорської Притисянщини.
 

Спарений 3-4 номер журналу “Культурологічні джерела” за 2005 рік подає інформацію про минуле і сьогодення одного з найстаріших  культурних осередків краю – Закарпатського обласного центру народної творчості. Розповідається про становлення та подальшу розбудову закладу впродовж шістдесятилітного періоду. Запропоновані матеріали згруповані у чотирьох розділах. Перший знайомить із трудовим колективом на сучасному етапі. Другий представляє статті-спогади, авторами яких є відомі особистості краю, які свого часу трудилися в установі або тісно співпрацювали. Третій розкриває бібліографію видань, четвертий – фотоматреіали.