Булеца Іван. Походові пісні
 

“Сокращенный обиход нотнаго пђнія”.
 

Збірник пісень – фактично перше представлення музикантам нашого краю українських пісень, зібраними дослідниками фольклору в різних місцевостях тогочасної підросійської України в середині ХІХ століття і запропонованих до друку у 1861 році.
У нашому краї збірник було видано у двадцятих роках ХХ століття транслітерованим чеською мовою. Пізніше ці пісні, думки і шумки (журливого та веселого змісту) широко  використовувались у діяльності аматорських хорів та театральних гуртків “Просвіти”.

 

  “Козацькђ народнђ думы невольницькђ” – унікальне видання 1927 року просвітянської серії, яка на той час налічувала  68 книг.
  Збірка вмістила чотири найбільш відомі думи – “Утеча трьох братів з Азова”, “Маруся Богуславка”,  “Самійло Кішка” та “Олексій Попович”.
  Це видання було першим знайомством жителів Закарпаття з козацькими думами України.

 

Монографія М. В. Бабенчикова “Народное декоративное искусство Украины и его мастера” (М., 1945) – перше повоєнне видання, в якому викладено коротку історію декоративно-ужиткового мистецтва України, докладно проаналізовано головні жанри і види цього мистецтва та подано відомості про найпопулярніших майстрів.

 

“Історичні пісні” Василя Щурата.

“Закарпатська Франкіана” –  збірник наукових статей, есе, художніх творів, бібліографічних джерел, приурочений до 160-річчя від дня народження Івана Франка.  У цьому виданні вперше подано під однією обкладинкою і твори Івана Франка, що підтверджують зацікавлення цього письменника, мислителя і громадського діяча історією, культурою та тогочасними реаліями Угорської Русі, тобто нашого краю, і праці науковців, що аналізують вплив творчості та постаті Івана Франка на громадське і культурне життя Закарпаття. Окрім того, у збірнику акумульовано історію закарпатського франкознавства та його джерельну базу, а також представлено художні твори сучасних письменників, присвячені Івану Франку.
 

Збірник матеріалів “Іван Чендей у колі сучасників”, підготований до 95-річчя від дня народження українського письменника, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, – спроба показати не тільки постать митця, але й епоху, в якій він жив і творив. Адже під однією обкладинкою зібрано публіцистичну спадщину письменника, який чимало писав про видатних сучасників; спогади, статті, есе, художні твори літературознавців, колег по перу, журналістів, друзів, рідних, які особисто знали митця, аналіз його епістолярної спадщини та доповнення бібліографічного покажчика про життя і творчість Івана Чендея.
 

    Монографія являє собою комплексне дослідження народної вишивки українців Закарпаття у хронологічних рамках ХІХ – першої половини ХХ століття з поєднанням інструментарію мистецтвознавства, етнології та історії, окреслює її зв’язок з соціальним становищем, побутом, звичаєвістю, світоглядом та естетикою народу, типологією закарпатської української вишивки та її особливості у кожній етнографічній групі.
    Дослідження вводить у науковий обіг важливий фактографічний матеріал, подає докладну історіографію піднятої теми.
 

“Народна культура й культура особистості” – таку назву має збірник із шести лекцій професора Марбурзького університету, відомого німецького філософа і педагога Пауля Наторпа, що вийшли 1921 р. у Львові в серії “Бібліотека педагогічних творів” у перекладі на українську М. Галущинського. Наскрізна ідея лекцій – домагатися безперервності, єдності і цілісності народної освіти, тобто поєднання виховання в сім’ї, школі, різних просвітньо-культурних товариствах з тим, щоб кожна людська особистість відчувала себе вільною, була здатною діяти у спільноті, а цій спільноті прищеплювати риси, які характеризують націю – і тільки тоді держава матиме сильну, тривку основу.

     “Артисты Московскаго художественного театра за рубежомъ” – збірник статей про цей унікальний театр виданий тоді, коли один відрізок історії МХАТу завершився, а другий ще не почався. Книга виходила у Празі 1922 року у видавництві “Наша рђчъ” під час гастролей МХАТу у Празі після тріумфальних поїздок по країнах Східної Європи.
     Редактор і упорядник збірника, відомий мистецтвознавець Сергій Маковський, тоді – вже емігрант, напевно, особливо глибоко усвідомлював відчуття повороту історії і необхідність зафіксувати цей момент. Імена деяких авторів збірника на довгі роки лишались замовчуваними або забутими, деякі з статей були відомі з купюрами, як, наприклад, спогади О. Кіппер-Чехової.
     Тому збірник досі не втратив свою цінність для фахівців-театрознавців та русистів.
 

      “За крашанку – писанка” Варфоломія Євтимовича

А.І. КОРЕЦЬКИЙ ПРІОРИТЕТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: НАУКОМЕТРИЧНИЙ АСПЕКТ

     Книга Філарета Колесси “Українські народні думи”,  що вийшла друком 1920 року у Львові у серії “Загальна бібліотека “Просвіти” – найавторитетніше і найповніше на той час видання з дослідженням історії кобзарства, нотами та репродукціями малюнків та фотографій кобзарів.
     Філарет Колесса (1871-1947) – відомий український фольклорист, композитор, музико- і літературознавець, автор численних праць про український народний мелос.
     Видання дотепер зберігає своє значення як у ґрунтовному дослідженні теми, так і фіксації матеріалу, який незабаром у тридцяті роки ХХ століття нещадно знищувався.
 

      "Думки і пісні” Амврозія Метлинського.

     Видання “Притисянські гончарні вироби”, що вийшла у Будапешті у 1934 року, вийшло у серії “Етнографічні пам’ятки” Угорської академії наук, подає оглядову статтю Кароя Віткі, а також докладний список та опис ілюстрацій, де представлені вироби народної кераміки з різних місцевостей угорської Притисянщини.
 

Спарений 3-4 номер журналу “Культурологічні джерела” за 2005 рік подає інформацію про минуле і сьогодення одного з найстаріших  культурних осередків краю – Закарпатського обласного центру народної творчості. Розповідається про становлення та подальшу розбудову закладу впродовж шістдесятилітного періоду. Запропоновані матеріали згруповані у чотирьох розділах. Перший знайомить із трудовим колективом на сучасному етапі. Другий представляє статті-спогади, авторами яких є відомі особистості краю, які свого часу трудилися в установі або тісно співпрацювали. Третій розкриває бібліографію видань, четвертий – фотоматреіали.
 

Другий номер щоквартальника “Культурологічних джерел” за 2005 рік відкриває “Культурна мозаїка Закарпаття” це – події, які відбувалися в краї протягом квітня-червня. Ряд статей описує творчі конкурси, які проводилися на Закарпатті і в сусідніх країнах (Румунія та Словаччина), в них взяли участь вихованці мистецьких шкіл краю.
Цікавим досвідом роботи ділиться німецький фольклорний ансамбль “Швалбах”, що діє у м. Свалява і створений з ініціативи голови Свалявської районної організації “Німецька громада” Вольдемара Цанька. Колектив нараховує 9 учасників, більшість з яких етнічні німці. Репертуар даного ансамблю складають пісні, які передавалися від старшого покоління і яке не забувало своє коріння.
Також номер вміщує статті відомого вченого-фольклориста Івана Хланти “Фольклор – джерело натхнення” та “Відкривати нові таїнства танцю”, які присвячені життю і творчості відомих діячів краю: фольклористці Ірині Галайді та хореографу Михайлу Сачку.
Для викладачів вокалу подано методичну розробку “Виховання голосу на основі національних співочих традицій”. І, традиційно, подано ряд статей до ювілеїв визнаних постатей краю: до 65-річчя заслуженого працівника культури Михайла Коцана, до 75-річчя заслуженого артиста України, композитора Миколи Попенка та до 50-річчя Ужгородської дитячої школи мистецтв.
 

Перший номер журналу “Культурологічні джерела” за 2005 р., присвячений висвітленню питання історії становлення професійної музичної  традиції Закарпаття, а також розкриває символізм української писанки. Розповідається про багаті культурні традиції Мукачівського району Закарпатської області, який населяють українці, німці, росіяни, угорці, білоруси, які бережуть свої обряди і звичаї. Є ряд статей, присвячених 60-річним ювілейним датам: члену Національної спілки художників України, керамісту Ендре Гіді та Ужгородській музичній школі ім. П. Чайковського, в яких висвітлюється життя  і творчість відомого майстра та історія становлення і розвитку школи. Журнал також містить рецензію відомого науковця краю Івана Хланти “Таїна вишиваного полотна” на книжку Наталії Герцег “Оксамитовий світ вишивки”, де ґрунтовно проаналізовано матеріал зібраний в книжці. Стаття “Талант + бажання+ можливості”, присвячена творчості народного артиста України Степана Гіги, про його плани та задуми.
 

Альбом “Grafika”, що містить 20 оригінальних ліногравюр видатного угорського художника-графіка єврейського походження Єне Морваї (1902-1945) – практично єдине видання творів цього автора, що дійшло до нас. Тривалий час художник жив у м. Мукачево, викладав малювання у Мукачівській єврейській гімназії.
Мотиви ліногравюр – пейзажі, жанрові сценки та типажі представників різних етнічних груп, що характерні для Закарпаття. Передмову до видання написав відомий празький мистецтвознавець Макс Брод.