В’ячеслав Приходько – це особливий голос у поліфонії закарпатського малярства. Він загадковим чином класичний і авангардовий, тобто його конструювання поєднаннями кольорів уявляється незмінним, лише таким, як його створив художник, але водночас вражає новим баченням. Приходько не був близьким до абстракціонізму, але гра кольорових площин на його полотнах досконало абстрактна. Не був близький і до реалізму, особливо в його казенному варіанті, але зобразив неймовірно поетичну правду життя. Митець застав тональність і настрій старого Ужгорода. Він найбільшою мірою був художником міста і створив місто живописне, яке інакше ніж кольоровим святом не назвеш. Його натюрморти – це школа живопису, а фігуральні композиції наближаються до якоїсь первісної простоти, спорідненої з простотою народної естетики.

 

Народився художник 13 січня 1940 року в Золотоноші на Черкащині. Там перебув війну, а в 1946-му переїхав із батьками в Ужгород, який став містом його життя і творчості. В’ячеслав їздив із батьком по області, пережив власне відкриття карпатського світу і зачарування ним. Він весь час малював, і всі розуміли, що його майбутнє у мистецтві. В’ячеслав поступив до художнього училища, в якому з 1955 до 1959 року визріло розуміння мистецтва, в першу чергу завдяки Федору Манайлу, що залишився назавжди головним учителем.

 

Львів – друге важливе місто В’ячеслава. Навчання у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва тривало з 1959 до 1965 року. Поруч вчилися славетні в майбутньому художники України, а викладачі були видатними сучасниками.

 

Приходько повернувся в Ужгород, два роки попрацював інженером-архітектором на механічному заводі, з труднощами вирвався із заводу і влаштувався на роботу в оформлювальний цех Художфонду, де працював аж до занепаду цього підприємства на початку 1990-х.

 

Властивий Приходькові гумор і гостре відчуття комічного реалізувалося у місцевих газетах, які у 1960 – 1970-х роках виходили майже виключно з його карикатурами.

 

В’ячеслав Приходько 12 січня 2011 року покинув землю, заселену людьми, зображеними тими ж кольоровими площинами, що й їхні будиночки, огорожі, колодязі, церкви, а в центрі цієї землі – місто на пагорбах, місто, яке намалював художник, недосяжний майстер кольорових партитур.

 

[інформацію взято з сайту "Арт-простір Закарпаття", автор – Михайло Сирохман]