Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA EN 

   >     > 

Віртуальні виставки

Український національний одяг: від історії до сучасності

2023-10-26
Якщо пісня – душа народу, 
а танок – його характер, 
то народний одяг – це його зовнішність, 
приваблива і яскрава, 
вишукана й вибаглива.
 
Традиційне українське вбрання є одним із символів українства, складовою без якої немислима національна ідентичність українського народу. Що являє собою традиційне українське вбрання і чому інтерес до нього  не зникає в сучасному урбанізованому суспільстві?
Український костюм роками свідомо й несвідомо пронизував моду та полонив серця людей з різних куточків світу. Причини такої прихильності до народного українського костюма – простота форми, стрункий силует, різноманітність символів та орнаментів, насичені кольори. Традиційний український одяг, коріння якого сягає часів Київської Русі, має багато стилістичних різновидів. 
Археологічні розкопки свідчать, що український народний костюм з'явився ще в часи Київської Русі. Вже тоді чітко виявлялися регіональні відмінності в одязі. Це, перш за все стосувалося прикрас і орнаментів на сорочках. Аж до кінця XIX століття український костюм зберігав явні регіональні відмінності, і лише на початку XX століття вони злегка розмилися.
Про красу та самобутність українського одягу дуже точно сказав Ілля Рєпін, порівнявши українок з парижанками: “Тільки малоросіянки та парижанки вміють одягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно одягаються дівчата, парубки теж спритно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм. А які дукати, моністи, головні убори, квіти! А які обличчя! А яка мова! Просто краса, краса і краса!”
Процес створення кожного елементу вбрання українців був не тільки клопіткою працею, а й ритуалом самовираження майстринь. Деякі мистецтвознавці вважають, що жінки вишивали лише для того, аби прикрасити своє житло, одяг та побутові речі. Насправді цей процес дещо складніший: під час роботи через пальці майстринь здійснюється очищення їх енергетичних каналів, завдяки чому жінка відновлюється і наповнює створені нею речі своєю позитивною енергетикою.
Використання спеціальних знаків та дотримання ритуалів сприяє тому, що готовий предмет одягу стає носієм потенційної енергетики, яка вивільняється при створенні певних обставин. Наприклад, чари весільних сорочок починають діяти у момент вінчання й оберігають пару доти, доки ці речі не зносяться (тому їх і берегли, вдягаючи лише на великі свята). Отже, складові елементи українського національного вбрання – це не тільки функціональні та гарні речі, а й своєрідні носії духовності нашого народу.
Протягом багатьох століть дівчата та молодиці збиралися надвечір у однієї з них, і за роботою та гарною піснею проводили довгі зимові вечори. Майстрині шили, пряли, вишивали, щоб з приходом весни прикрасити своє житло, збагатити веселковими візерунками посаг, а на Великдень вбрати себе та свою родину в новий яскравий одяг. Такі вечорниці, перетворювали рутинну щоденну працю у невеличке свято, наповнюючи нелегке життя красою.
Характерні риси вбрання українців:
  • простота фасону, у якому поєднуються краса та практичність;
  • оздоблення великою кількістю яскравих декоративних елементів;
  • використання лише натуральних тканин;
  • гармонійне доповнення вбрання оригінальними аксесуарами.
Проте є низка відмінностей: так, чоловічому костюму характерні строгі геометричні орнаменти, які символізували мужність та сміливість, а український жіночий одяг прикрашався витонченими візерунками зі складним сплетінням ліній. Дитяче вбрання розшивалося дещо простішим орнаментом.
Чоловічий костюм
Традиційний чоловічий одяг українців – конопляна або льняна сорочка і вовняні штани. Сорочка часто використовувалася як верхній одяг. Головною відмінністю української сорочки є наявність пазушки - невеликого розрізу спереду з вишитими візерунками. Вишивали на пазушці чорними і червоними нитками. Ще однією відмінною особливістю української чоловічої сорочки від російської та білоруської є те, що чоловіки заправляли її в штани, а не носили поверх них.
Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром. Застібалася така сорочка на ґудзики або шворки.
Штани, або шаровари, закріплювалися на тілі за допомогою поясу або шнурка. Українські чоловічі штани були дуже широкими, особливо у козаків. Між штанинами вшивали матню з прямокутних клаптів. Шили такі шаровари переважно з сукна - вовняної тканини, покритої воском.
На Закарпатті прикрашали вишивкою нижній край штанин зсередини, а потім відвертали його наверх. Для вишивки використовували переважно жовті й зелені нитки, які найбільш яскраво виглядали на червоному тлі.
Жіночий костюм
Український жіночий костюм має безліч варіантів залежно від регіональних особливостей. Вони проявилися в крої, вишивці, декорі, колірних особливостях і прикрасах. Класичним жіночим традиційним костюмом вважається одяг Середньої Наддніпрянщини. Водночас, архаїчні елементи найбільш збережені в костюмах Полісся. Жіночий одяг південних областей втілив у собі традиційні особливості різних регіонів. Що стосується жіночого одягу на Поділлі, то в ньому чітко простежується вплив молдавських традицій. Північно-західні регіони почерпнули багато елементів від національного польського костюму.
Основою костюма є жіноча вишиванка, яка була трохи довша, ніж чоловіча і складалася з двох частин. Нижня частина шилася з більш щільної і грубої тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта являла собою полотно до 4 метрів у довжину, яке пряли з фарбованої вовни. Його розрізали на три рівні частини, а потім дві частини пришивали до третьої таким чином, щоб середина нижньої знаходилася навпроти розрізу бічних частин. Плахту обмотували навколо талії, прив'язуючи зверху поясом. Вишивка на плахті була досить стриманою і невибагливою. Поверх плахти спереду одягали запаску, певну подобу сучасного фартуха.
Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. Так, поверх вишиванки одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини.
Святковий жіночий костюм відрізнявся від повсякденного якістю тканини, розмаїттям кольорів і візерунків. У святкові дні дівчата одягали на голову вінок, а на шию якомога більше різнокольорових прикрас.
Сучасний український одяг можна поділити на три основні категорії:
Повсякденний одяг, яким наш ринок поповнюють вітчизняні виробники. У розробці моделей вони опираються на модні тенденції заходу. Завдяки цьому українські виробники створюють конкуренцію відомим на весь світ брендам, торговельні мережі яких охоплюють багато населених пунктів нашої країни. Це і ділове, і практичне, і домашнє та спіднє вбрання, вироблене із різних за якістю тканин та трикотажу, або сплетене з ниток різного складу.
Дизайнерський одяг призначений для прихильників ексклюзивних речей. Його вибирають для участі у масштабних святах, для виходу на сцену (яскраві сукні, костюми). До цієї ж категорії можна віднести ексклюзивні вироби ручної роботи від українських майстрів, які розраховані на повсякденне використання. Це незвичних фасонів вбрання із високоякісних тканин з вишуканим оздобленням: блузки, сорочки, сукні, спідниці, штани та піджаки.
Етнічний одяг – це сучасне втілення національного одягу українців. Тут можна виділити дві підкатегорії: бавовняний чи лляний одяг з ручною або машинною вишивкою; вироби з трикотажу, прикрашені етнічними елементами – вишивкою, стрічками, тасьмою, принтами.
Чоловічі та жіночі вишиванки – це сьогодні святкове вбрання жителів усієї України їх можна придбати як в дорогих столичних бутиках, так і на ринках усіх міст нашої країни. Більша частина сорочок випускається невеликими партіями та оздоблена машинною вишивкою. Виробники постійно підлаштовуються до нових тенденцій молодіжної моди, пропонуючи незвичні фасони і кольори вишиванок.
Тому сучасний український костюм – це скоріше «традиції, під лаштовані до сьогодення». Проте є ще майстри, які вишивають сорочки традиційним способом на продаж чи на замовлення. Такі вироби не є дешевими , але в їх орнаментах зберігся глибокий сакральний зміст, завдяки чому люди використовують їх як обереги.
Національний український стрій постає величною пам’яткою, що пов’язана з історією народу, розкриває його характер і творчу силу.
З інтернет-джерел
746(477.87)"189/195"
А 11
"..А я свою вишиванку д’ серцю пригортаю.." [Образотворчий матеріал] = "..My vyshyvanka is close to my heart.." : колекція взірців народної вишивки з фондової збірки ужгородського скансену : альбом / Закарпат. музей нар. архітектури та побуту ; пер. англ. Я. Туряниця ; фот. С. Гудак ; упоряд. В. В. Коцан ; передм. : В. В. Коцан, Т. Коцан-Сологуб. – Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші, 2022. – 164 с. : фот. – Текст укр., англ. мовами.
Видання є продовженням серії публікацій Закарпатського музею народної архітектури та побуту, що знайомлять поціновувачів народного мистецтва з його окремими збірками. До нього увійшли взірці вишивки з жіночих із чоловічих сорочок, а також скатертин кінця ХІХ – першої половини XX ст. Збирачем та упорядником досліджуваної збірки є уродженка села Росішка Рахівського району – Марія Грицак. Працюючи в різних населених пунктах, подорожуючи краєм, вона захопилась місцевою вишивкою. Уставки, комірці, манжети, нагрудники з Рахівщини, Хустщини. Тячівщини, Виноградівщини, Мукачівщини, Берегівщини, Воловеччини, Перечинщини та Великоберезнянщини є важливим дже¬релом з вивчення локальної варіативності орнаментальних композицій вишивки гуцулів, долинян, бойків і лемків Закарпаття.
Для етнографів, мистецтвознавців. дослідників народного мистецтва та всіх, хто цікавиться матеріальною культурою краю.
63.5(4УКР)
Б 61
Білан, М. С. Український стрій : [навч. посіб.] / М. С. Білан, Г. Г. Стельмащук ; Львів. нац. акад. мистецтв. – 2-е вид. – Л. : Апріорі, 2011. – 316 с. : фот. кольор.
На обширному джерельному і фактологічному матеріалі представлено шлях формування і побутування українського традиційного строю від найдавніших часів до XX ст. Розглянуто комплекси строїв усіх етнографічних регіонів України та зв’язок строю із духовним життям народу. Додано короткий словник народної одягової термінології та список літератури про одіж.
391(=161.2)
В 19
Васіна, Зінаїда. Українське народне вбрання / З. Васіна ; худ. З. Васіна. – К. : Мистецтво, 2020. – 72 с. : кольор. іл. 
У книзі в яскравих образах відома українська художниця й дослідниця українського історичного костюма Зінаїда Васіна відтворила автентику українського вбрання представників усіх верств населення, виявила характерні особливості крою костюмів, їхнє оздоблення й декорування. Акцентуючи увагу на розмаїтті, красі й практичності одягу, яке увібрало в себе багатотисячолітні тенденції культури пращурів, авторка наголошує на унікальності феномена духовної й матеріальної спадщини на теренах України.
Книга стане для читача, передовсім для молоді, невичерпним джерелом пізнання глибини й краси української культури в контексті поглибленого вивчення історії України.
63.5(4УКР)
В 19
Васіна, Зінаїда. Український літопис вбрання : книга-альбом : у 2 т. Т. 1 : 11 000 років до н.е. – ХІІІ ст. н. е. / З. Васіна ; переднє слово О. Субтельний.  К. : Мистецтво, 2003. – 448 с. : кольор. іл.  

63.5(4УКР)
В 19
Васіна, Зінаїда. Український літопис вбрання : книга-альбом 
: у 2 т. Т. 2 : ХІІІ  поч. ХХ ст. / З. Васіна ; переднє слово О. Субтельний. – К. : Мистецтво, 2006. – 448 с. : кольор. іл. 

Книга-альбом відомої української художниці Зінаїди Васіної "Український літопис вбрання", що вийшла у 2 томах і охоплює період понад десять тисяч років, є унікальним поєднанням науково-художніх досліджень історії одягу племен і народів, які проживали на теренах сучасної України з доби пізнього палеоліту, часів Київської Русі, середньовіччя, доби козацтва і до початку ХХ століття. В художніх образах автор відтворила еволюцію вбрання різного призначення, характерні особливості його крою, оздоблення, декорування деталей тощо. Книга-альбом є новим словом в українській та світовій культурі.

63.5(4УКР)
К 71
Косміна, Оксана Юліївна. Традиційне вбрання українців. Т. 2 : Полісся. Карпати = Traditional Ukrainian Clothing / О. Ю. Косміна. – К. : Балтія-Друк, 2008. – 160 с. : кольор. іл.
Видання знайомить читача з оригінальними зразками традиційного вбрання українців кінця XIX – початку XX сторіччя, що зберігаються в музеях Києва, Харкова, Львова, Чернігова, Вінниці, Запоріжжя, Переяслава-Хмельницького і приватних колекціях. Альбом містить інформацію про регіональні особливості українських строїв, змінює сталі стереотипи, демонструючи український національний одяг в усьому його багатстві та розмаїтті.
39(477.87)
К 75
Коцан, Василь Васильович. Традиційний народний одяг гуцулів Рахівщини: ХІХ – перша половина ХХ ст.: наук.-метод. посіб. / В. В. Коцан ; Упр. культури Закарпат. ОДА, Закарпат. музей нар. архіт. та побуту. – Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші , 2012. – 164 с. : кольор. іл.
У виданні в доступній формі розглянуто розвиток традиційного народного вбрання гуцулів Рахівщини, вказано на етноідентифікуючі ознаки та етнографічно розмежувальні риси одягу ясінянських, богданських, рахівських та великобичківських гуцулів. Проаналізовано етнографічні особливості одягу гуцулів Закарпаття, які проявились в якості і колориті тканин, в оздобленні вишивкою, аплікаціями і бляшками та в загальному колориті одягових комплектів. Вони засвідчували також господарсько-культурну, побутову і духовну єдність гуцулів Закарпаття.
Посібник надасть реальну допомогу у справі відродження та подальшого розвитку традиційних видів декоративно-прикладного мистецтва - вишивки, кушнірства, ткацтва, в'язання тощо. Матеріали книги сприятимуть опрацюванню майстрами народної творчості фондових колекцій етнографічних музеїв, у яких зберігаються безцінні скарби, витворені невтомними руками наших пращурів. Численні ілюстрації наглядно коментують текстову частину посібника.
Видання розраховане на майстрів народної творчості, науковців, викладачів вузів і вчителів шкіл, студентів і учнів, музейних працівників та всіх, хто цікавиться етнографією та мистецтвом рідного краю.
63.5(4УКР)
Л 84
Лукашенко, Тетяна. Українські обереги своїми руками / Т. Лукашенко. – Х. : Віват, 2015. – 224 с. : іл. – (Корисна книга).
Наші прадіди-слов'яни здавна виготовляли обереги, бо добре знали про їхню дивовижну магічну силу. Нерідко за обереги правили символічні тварини, такі як їжак, зозуля, ведмідь, а також рослини на кшталт звіробою та папороті. Із плином часу нічого не змінилося – ми, як і раніше, шукаємо захисту у надприродних сил, хіба що форма оберегів трохи зазнала змін. Які обереги сьогодні є незамінними в побуті сучасного українця? Як зробити власноруч оберіг для себе та близьких? Чи справді вишиванка є не просто елементом одягу, але й сильним засобом захисту від негативного впливу? Відповіді ви знайдете на сторінках цієї книжки, що стане вашим власним оберегом на шляху до щастя, гармонії й родинного затишку.
745/749(477.8)
Н 30
Народне мистецтво Карпат / С. К. Маковський ; упоряд. О. О. Савчук ; передм. М. Р. Селівачов. – Х. : Видавець Олександр Савчук, 2019. – 128 с. : іл.
Ця книга є перевиданням раритетного альбому, присвяченого народному мистецтву Українських Карпат, що вперше вийшов друком у Празі російською, чеською та англійською мовами у 1925-1926 рр. під назвою «Народне мистецтво Підкарпатської Руси» (за редакції С. К. Маковського). Видання містить 100 чорно-білих та 10 кольорових таблиць ілюстрацій, на яких подано понад 300 унікальних взірців народного мистецтва: різьблення по дереву та кераміки, одягу та прикрас, вишивки, тканин, дерев’яної архітектури тощо. Географічно представлено як Галицька, так і Закарпатська Гуцульщина; охоплено понад 70 населених пунктів Українських Карпат.
Альбом доповнено передмовою відомого українського мистецтвознавця проф. М. Р. Селівачова, а також географічним покажчиком.
63.5(4УКР)
Н63

Ніколаєва, Тамара. Український костюм: надія на ренесанс : [альбом- монографія] / Т. О. Ніколаєва ; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – К. : Дніпро, 2005. – 320 с. : кольор. іл. 
Книга «Український костюм» – перше в Україні систематизоване видання, в якому на матеріалі історико-художніх реконструкцій простежується процес формування високохудожніх комплексів національного костюма українців, взаємодії на різних етапах з культурами інших народів.
У праці використана значна кількість джерел з археології, іконографії, етнографії, образотворчого мистецтва, що дозволило наочно розкрити історичну та художню цілісність українського костюма, його значення для національної та світової культури.

391(=161.2)
С 79
Стельмащук, Галина Григорівна. Українське народне вбрання / Г. Г. Стельмащук. – Л. : Література та мистецтво, 2019. – 256 с. : іл. 
На джерельному і фактографічному матеріалі представлено шлях формування і побутування українського традиційного вбрання від найдавніших часів до початку XX ст. Розглянуто комплекси вбрання усіх етнографічних регіонів України. Вперше подано коротку характеристику вбрання української еліти, міщан і робітників. 
К63.5
Т 65
Традиційний одяг та вишивка Закарпаття [Образотворчий матеріал] : схеми вишивок / Закарпат. музей нар. архіт. та побуту ; передм., уклад., комент. Т. Сологуб-Коцан. – Ужгород : Вид-во О. Гаркуші, 2015. – 15 листівок, 1 обкладинка : кольор. іл. – (Програма "ProMuseum").

Вашій увазі представлено 15 листівок зі зразками вишивки давніх закарпатських вишивок. Джерельною базою для листівок послугувала колекція Закарпатського музею народної архітектури та побуту, що налічує понад 3000 одиниць одягу та одягової вишивки. З одного боку на листівці зображено пару у традиційному строї, що був притаманним тому чи іншому району Закарпаття, а з іншого - схему для вишивання, розроблену на основі взірців автентичних вишивок. Листівки покликані показати різноманітність народного вбрання, що зберігається у фондосховищах музею і не може бути в повній мірі репрезентоване відвідувачу.

* * *

Браво, О. Магія українського вбрання / О. Браво // Однокласник. – 2022. – № 3. – С. 26-28.
Вишиванка – поема життя : [Україна в символах] // Шкільний світ. – 2019. – № 16. – С. 20.
Вишиванка – це зручно й стильно. Це по-українському! : у ньому переплелися радіть і журба, сум і веселощі, запал і мудра розважливість нашого народу // Урядовий кур’єр. – 2019. – 17 трав. (№ 91). – С. 1; 2.
Воропай, О. Український національний одяг / О. Воропай // Чумацький шлях. – 2017. – № 2. – С. 21-23
Губаш, С. Вишуканий символ України / С. Губаш // Пенсійний кур’єр. – 2016. – 26 серп. – С. 12.
Данилець, О. Народне завжди модне : У Полтаві презентували календар із зображеннями жінок у традиційному вбранні / О. Данилець // Урядовий кур'єр. – 2022. – 9 лют. (№ 26). – С. 12. : фот.
Мичко, С. Хустка на троні : на Тернопільщині яскраво вшанували один із головних елементів українського національного одягу / С. Мичко // Україна молода. – 2020. – 8 груд. – С. 3.
Олійник, М. Тематика війни в сучасній одяговій культурі українців / М. Олійник // Народна творчість та етнологія. – 2023. – № 3. – С. 16-25.
Символіка назв одягу українців : [Україна в символах] // Шкільний світ. – 2019. – № 16. – С. 16-20.
Українське національне вбрання : розділ 17 // Українське народознавство : навч. посіб. / М. С. Глушко, Т. О. Гонтар [та ін.] ; за заг. ред.: С. П. Павлюк, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчів. – Л. : Фенікс, 1994. – С. 489-546.

Інтернет-ресурси:

Всі елементи українського жіночого одягу
Документальний фільм про традиційне вбрання Полтавщини «У кралі коралі»
Народний одяг українців: від горботки з Буковини до очіпка з Харківщини
Національний одяг українців: історія, традиції, символіка
Портрет нації: український традиційний одяг на архівних світлинах
По-справжньому: що треба знати про традиційний український одяг, аби не пропагувати шароварщину?
Регіональні відмінності в загальному національному стилі українського одягу
Спадок: історія та особливості українського традиційного вбрання, про які ви могли не знати
Традиція оживає: чому національний одяг це тренд?
Українське національне вбрання
Український народний костюм: історія, значення, традиції
Український національний одяг
Український національний одяг: від історії до сучасності
Український національний одяг: що, як, коли і де носили наші предки

Підготувала Надія Яблонська.

 


Новини

2024-06-04

Шановні користувачі, пропонуємо вашій увазі нові надходження до Відділу художньої літератури.

 
footer-logo

"Фокстрот", ліхтар, колись була аптека...
Аж раптом - дві сосни. Бібліотека.

Відділ документів іноземними мовами:

Пн.-Пт.-з 09-19 год Нд.- з 10 до 17 год.
Вихідний день субота. Останній вівторок кожного місяця - санітарний день