"Чиста справа вимагає чистих рук" 

М. Драгоманов

 

Михайло Драгоманов навчався у Полтавській гімназії, де цікавився гуманітарними дисциплінами і, насамперед, минулим українського народу.

1859 р. М. Драгоманов вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. Ще під час навчання він викладав у недільній школі на Подолі, а після її закриття – у Тимчасовій педагогічній школі.

Закінчивши університет, Драгоманов працює в Другій київській гімназії. Саме педагогічна діяльність приводить його 1863 р. до київської “Громади”.

Драгоманов досліджував історію стародавнього світу, простежуючи механізм функціонування суспільства та держави, і дійшов висновку, що суспільство є цілісною системою, розвиток якої тісно пов’язаний з економікою, соціальними відносинами, політикою, духовною культурою.

1864 р. Драгоманов одружується з актрисою Людмилою Кубинською, яка стане йому вірною помічницею. У першій половині 1870-х pp. вона організувала товариство денних початкових шкіл у Києві, перекладала й популяризувала в російських журналах твори українських письменників. Першою ґрунтовною працею М. Драгоманова стала “Малороссия в ее словесности”. Драгоманов доводив, що сучасний український народ є спадкоємцем не лише козаків, а й державницьких традицій Київської Русі, Галицького князівства.

З 1864 р. Михайло Петрович працював приват-доцентом, а з 1870 р. – доцентом Київського університету Св. Володимира. Згодом з метою вдосконалення своєї кваліфікації М. Драгоманов від’їздив за кордон на три роки. Він досліджував місцеві архіви у Гейдельберзі, Берліні, Римі, Відні, Флоренції та ін.

1873 р. М.П. Драгоманов повернувся до Києва та брав активну участь у громадському житті. 1875 року був звільнений з університету за політичну неблагонадійність і наступного року змушений був емігрувати до Швейцарії. У Женеві він створив осередок політичної еміграції, центр, за висловом І. Франка, «українського руху та української думки», що діяв протягом 20 років. Заснував він також вільну безцензурну українську друкарню, в якій видавав збірники «Громада» (пізніше – журнал «Громада»), а також твори, які в Росії не могли бути видані: П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Люборацькі» А. Свидницького, твори Т. Г. Шевченка та інші.

У 1878 році Михайло Драгоманов виступив на Міжнародному літературному конгресі в Парижі з протестом проти заборони російським урядом українського письменства. Його антицарські памфлети «Турки внутрішні і зовнішні», «Дітозгубство, здійснюване російським урядом», «До чого довоювались», «Внутрішнє рабство і війна за визволення» та інші заборонялися в Росії, але були відомі у світі і принесли Драгоманову славу «українського Герцена».

В 1890 році Михайло Петрович разом із І. Франком, М. Павликом та іншими брав участь у заснуванні Русько-української радикальної партії. Протягом 1870-90 років був співавтором українських революційно-демократичних видань у Галичині. У журналах «Друг», «Народ», «Світ» він друкував літературно-критичні, наукові та публіцистичні статті.

За шість років до смерті, переслідуваний реакціонерами та поліцією і в Росії, і в Австрії, Драгоманов переїхав до Болгарії, де зайняв місце професора щойно відкритого Софійського університету. Він зробив цінний внесок у становлення освіти і науки у Болгарії.

За кілька років до смерті М.П. Драгоманов написав працю “Чудацькі думки про українську національну справу”. Її можна вважати заповітом науковцям у галузі дослідження української історії.

Помер М. Драгоманов 2 липня 1895 р. в Софії.

Великі заслуги Драгоманова як історика та фольклориста і етнографа. Йому належать такі праці: «Історичні пісні малоруського народу» (1874-75, у співавторстві з В. Антоновичем), «Малоруські народні перекази і оповідання» (1876), «Нові українські пісні про громадські справи: 1764-1880» (1881) та ін. Багато праць присвятив Т. Г. Шевченкові. Був обраний почесним членом багатьох міжнародних організацій і товариств.

Михайло Драгоманов внесок в історію України

Михайло Драгоманов  відкрив для України ідеї європейської демократії, свободи і соціальної справедливості. Він виступав за права людини, рівність народів і розвиток української культури в гармонії з іншими націями.

Драгоманов захищав свободу слова, критикував самодержавство і підтримував ідею федеративного устрою для багатонаціональних країн. Його праці надихали багатьох борців за незалежність України, а також формували основу для сучасного українського суспільства. Він став прикладом того, як ідеї можуть змінювати світ.

 

Що відстоював Драгоманов?

 

1. Демократія та свобода слова: Михайло Драгоманов популяризував демократичні цінності, свободу слова та права людини.

2. Підтримка рівності народів: Він виступав за рівноправність усіх національностей і культур.

3. Критика самодержавства: Драгоманов засуджував царський абсолютизм і пропонував ідею федеративного устрою.

4. Популяризація європейських цінностей: Він прагнув поєднати українську культуру з європейськими традиціями. Драгоманов показав, як Україна може бути частиною європейської спільноти.

5. Розвиток української мови та культури: Драгоманов наголошував на важливості розвитку і використання рідної мови в освіті та літературі. Він сприяв поширенню української літератури та мистецтва.

6. Історичні дослідження: Його праці заклали основи української історичної науки.

7. Соціальна справедливість: Він виступав за захист прав селян і робітників.

8. Захист прав українців: Боронив права українського народу в умовах політичного і культурного утиску.

 

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mihaylo-dragomanov-biografiya-skorocheno/

 

Цікаві факти з життя й діяльності Михайла Драгоманова

 

• Був політиком, філософом, істориком, економістом, фольклористом, літературознавцем, публіцистом. Автор понад 2 тисяч творів з різних наукових галузей. Наукові та публіцистичні праці підписував псевдонімами. Припускають, що від його «Українець» взяла собі псевдонім поетеса Леся Українка – племінниця Михайла Драгоманова.

• Його прізвище походить від слова «драгоман», що з арабської означає «перекладач, тлумач». Сам володів п’ятьма європейськими мовами. Вивченням мов, географії та історії, особливо античного світу, захопився ще в училищі. А в університеті активно включився в політику.

• 18 травня 1861-го був серед тих, хто, зустрічав під Києвом домовину Тараса Шевченка. У виголошеній від імені студентства Київського університету промові він сказав: «Кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець». Разом із ним були Володимир Антонович, Микола Лисенко, Тадей Рильський, Михайло Старицький. Згодом вони склали ядро київської Громади. І в кабінеті професора історії Володимира Антоновича та на домашніх зібраннях у Лисенків, Драгоманових, Косачів, Старицьких обговорювали й утверджували державну символіку, гімн, формували політичні товариства й партії.

• Важливим етапом становлення політичних принципів стала участь на прощальній вечері на честь Миколи Пирогова (засновника вітчизняної військово-польової хірургії і школи анестезії), звільненого з посади попечителя Київського навчального округу за вільнодумство, обстоювання всенародної освіти, права вчитися рідною мовою.

• Разом вони видавали громадсько-політичний та науково-літературний збірник «Громада» (перший безцензурний в історії української преси).

• Політичним ідеалом Драгоманова була федеративна держава, побудована на самоуправних принципах на всіх рівнях – від сільської громади до державного управління. Вважав себе соціалістом, однак у центр уваги ставив свободу особистості. Критично сприймав марксизм і рішуче заперечував терористичні методи російських народників, вважаючи, що «чиста справа потребує чистих рук».

• Як взірець Драгоманов часто згадував федеративні США та Швейцарію, де основою є громадське й місцеве самоврядування та гарантія природних прав і свобод людини.

 

Джерело: https://bukoda.gov.ua/news/180-richchya-mihajla-dragomanova-cikavi-fakti-z-zhittya-istorika-ta-mislitelya

63.3(4УКР)5 Д 72 Михайло Драгоманов у спогадах / уклад., вступ. ст. І. С. Гриценко ; уклад., вступ. ст. В. А. Короткий. – К. : Либідь, 2012. – 312 с. : іл. – (Програма "Українська книга"). – Бібліогр. у підрядк. прим. Уперше зібрані й прокоментовані спогади про М.Драгоманова найбільш знаних його сучасників – від рідних та близьких до затятих політичних опонентів – допомагають іще повніше осягнути постать видатного українського мислителя. Маловідомі ілюстрації є цінним доповненням до текстів. Для широкого кола читачів.

 

Голобородько, Я. Подвижник "Української ідеї" : до 170-річчя від дня народження М. П. Драгоманова / Я. Голобородько // Вісник Національної академії наук України. – 2011. – № 10. – C. 49-61. – Режим доступу : https://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2011_10_6.

180-річчя Михайла Драгоманова: цікаві факти з життя історика та мислителя