Видатні закарпатці

Бадзьо Юрій Васильович

Біографія:

Бадзьо Юрій Васильович – український літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років, колишній політв‘язень.Народився Юрій Васильович Бадзьо 25 квітня 1936 р. в селі Копинівці Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній селянській родині. У 1953 р. закінчив середню школу в сусідньому Кальнику із золотою медаллю, а згодом з відзнакою – українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету (1953-1958 рр.). Три роки працював учителем у селах Драгиня та Копинівці, у 1960-1961 рр. був директором восьмирічної школи у селі Червеньово Мукачівського району. У 1961-1964 рр. навчався в аспірантурі при Інституті літератури АН УРСР, де підготував дисертацію на тему „Критерій правди в оцінці літературно-художнього твору” (1964 р.), мав публікації на її основі. Тому його було залишено в Інституті на посаді молодшого наукового співробітника. З перших місяців перебування в Києві Юрій Бадзьо веде активну наукову і громадську діяльність, публікує чимало масштабних літературознавчих статей. Був активним членом Ради київського Клубу творчої молоді – першої в Україні організації національно-патріотичного напрямку періоду хрущовської „відлиги”. 4 вересня 1965 р. під час прем‘єри фільму „Тіні забутих предків” С. Параджанова у київському кінотеатрі „Україна” Юрій Бадзьо взяв участь у публічному протесті проти політичних арештів української інтелігенції. На партійних зборах Інституту літератури з цього приводу слухали М. Коцюбинську і Ю. Бадзя. Юрій Васильович відстоював свою позицію, обґрунтувавши її як реакцію на нерівноправне становище українського народу. За це та за відмову зректися своїх переконань його виключили з партії і звільнили з роботи, поступово позбавивши можливості працювати в інтелектуальній сфері взагалі.Працював літературним редактором у журналі для сліпих „Заклик”, згодом у видавництві „Молодь”, викладачем, коректором, але всюди тримали недовго. З 1974 р. до 1979 рр. – приймальник хліба в тресті „Київхлібторг”, але продовжує дисидентську діяльність.У лютому 1972 р. як відповідь на нову хвилю політичних арештів почав писати трактат „Право жити”, в якому дано наукову критику інтернаціональної ідеології та політики КПРС. За словами самого автора, ідея праці в тому, що „Радянський Союз як імперська тоталітарна держава забирає право на життя як у всієї України, так і в окремої людини”. Перший варіант рукописного тексту був викрадений, другий – вилучений під час обшуку на його квартирі у лютому 1979 р. Наступний варіант завдяки дружині, відомій правозахисниці Світлані Кириченко, потрапив за кордон і вийшов окремою книжкою англійською і французькою мовами. Через 2 місяці, 23 квітня 1979 року, Юрія Бадзя заарештували. Йому інкримінували рукопис „Право жити”, зберігання і розповсюдження виданої у Львові в 1937 р. „Програми асиміляції українців і білорусів у Польщі”, машинопис М. Руденка „Економічні монологи”, виступи на партзборах у 1965 р. Засуджений отримав 7 років таборів суворого режиму, які відбував у с. Баришево у Мордовії і 5 років заслання в селі Хандига (Якутія). У таборі він продовжує політичну боротьбу. 9 грудня 1988 р. Юрій Васильович Бадзьо одним з останніх політв‘язнів вийшов на волю з ініціативи влади.У січні 1989 р. разом з дружиною, котра завжди була поряд зі своїм чоловіком, прибуває до Києва й цілеспрямовано включається в політичне й громадське життя держави. Юрій Васильович працює завідувачем відділу Товариства української мови імені Т. Шевченка; з однодумцями творить Демократичну партію України.Політична праця „Право жити” вийшла окремою монографією в Україні у 1996 році. Автор праць „Влада – опозиція – держава в Україні сьогодні” (1994), „Національна ідея і національне питання” (2000), „Право жити. Україна в складі СРСР, людина в системі тоталітарного соціалізму” (1996), „Підпільна нація. Нове завоювання України” (2003), перекладу з німецької – повісті І. Койн „Дівчинка, з якою дітям не дозволяли дружити” (1970), літературно-критичних і публіцистичних статей. Член Національної спілки письменників України (1996). Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1999), довічний стипендіат Фонду інтелектуальної співпраці “Україна – XXI століття (з 2001).26 листопада 2006 р. нагороджений орденом „За заслуги” III ступеня, а 16 січня 2009 р. – II ступеня. Помер Юрій Васильович Бадзьо 1 вересня 2018 року.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

***

Бадзьо, Ю. Право жити : [інтерв‘ю останнього політв‘язня СРСР про себе і свою боротьбу / вів О. Гаврош] / Ю. Бадзьо // Старий замок. – 1999. – 26 серп. – С. 12-13 : фот.

Бадзьо, Ю. „У Києві я відразу ввійшов у коло шістдесятників” : [інтерв‘ю / вів О. Гаврош] / Ю. Бадзьо // Гаврош, О. Д. Закарпатське століття: ХХ інтерв`ю / О. Д. Гаврош ; худ. оформ. М. Дем'ян. – Ужгород : Мист. лінія, 2006. – С. 8-18 : фот.

Шманько, І. І. Не зрікаючись любові до України : життєпис Юрія Бадзя / І. І. Шманько. – Ужгород : Карпати, 2021. – 368 с. : іл. – Бібліогр.: с. 363-366.

Бадзьо Юрій Васильович : [філолог, політ. діяч, публіцист] // Рух опору в Україні 1960-1990 : енциклопед. довід. / голов. ред. О. Зінкевич. – К. : Смолоскип, 2010. – С. 64-66 : портр. – Бібліогр. наприкінці ст.

Головко, Т. Від дисидента до лідера партії / Т. Головко // Трибуна. – 1991. – № 4.

Горват, В. Юрій Бадзьо – великий українець Закарпаття і один із останніх політв’язнів Радянського Союзу / В. Горват // Новини Закарпаття. – 2016. – 17 трав. – С. 4.

Кириченко, С. Т. Люди не зі страху : укр. сага : спогади : [в т. ч. Ю. Бадзьо] / С. Т. Кириченко ; передм. Ю. В. Бадзьо. – К. : Смолоскип, 2013. – 920 с. : фот.

Міщенко, Т. Жив по честі : відійшов у засвіти радянський політв‘язень Юрій Бадзьо / Т. Міщенко // Україна молода. – 2018. – 4 верес. – С. 3.

Помер відомий український дисидент Юрій Бадзьо // Укр. слово. – 2018. – 24 серп.-6 верес. – С. 11.

Ребрик, Н. Юрій Васильович Бадзьо : [80-річчя від дня народж. літературознавця, громад. діяча] / Н. Ребрик // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2016 рік. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2015. – С. 166-176. – Бібліогр. наприкінці ст.

Світлична, Н. Справа Ю. Бадзя як барометр демократизації в СРСР / Н. Світлична // Сучасність. – 1982. – Ч. 1. – С. 106-115.

Хланта, І. Мученик за волю України : до 75-річчя від дня народж. політолога-публіциста., колишнього рад. дисидента-політв`язня, літературознавця Ю. Бадзьо / І. Хланта // Срібна Земля. – 2011. – 22 квіт. – С. 7.

Худанич, В. І. Бадзьо Юрій Васильович : [громад.-політ. діяч] / В. І. Худанич // Енциклопедія Закарпаття: визначні особи ХХ століття / Закарпат. обл. осередок наук. т-ва ім. Т. Шевченка, Карпат. ун-т ім. А. Волошина ; редкол. В. В. Бедь [та ін.]. – Ужгород : Ґражда, 2007. – С. 20 : портр.

Юрій Бадзьо : [громад.-політ. діяч] // Пагиря, В. Від Карпат – до Дніпра : нариси про закарпат. „киян” / В. Пагиря, Х. Роглєв. – Ужгород : Патент, 1997. – С. 105-106 : портр.

Інтернет ресурси:

Юрій Васильович Бадзьо [Електронний ресурс] : матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Режим доступу : https://bit.ly/2NUkZGb. – Назва з екрана.

Бадзьо Юрій Васильович [Електронний ресурс] : Дисидентський рух в Україні. – Режим доступу : https://bit.ly/35UYvKv. – Назва з екрана.

Кампо, В. Пам‘яті Великого українця [Електронний ресурс] / В. Кампо. –  Режим доступу : https://bit.ly/2NgTAt5. – Назва з екрана.

Кравченко, В. Бадзьо Юрій. Право жити  [Електронний ресурс] / В.Кравченко. – Режим доступу :  https://bit.ly/2o9AUFa. – Назва з екрана.

Лісовий, В. С. Бадзьо Юрій Васильович [Електронний ресурс] / В. С. Лісовий. – Режим доступу : https://bit.ly/2BvrlU8. – Назва з екрана.

Федака, Сергій. Життєпис Бадзя [Електронний ресурс] : побачила світ книжка краєзнавця Іллі Шманька “Не зрікаючись любові до України. Життєпис Юрія Бадзя” / С. Федака. – Режим доступу : https://bit.ly/3msxfxS. – Назва з екрана.