Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA EN 

   >     > 

Віртуальні виставки

Служитель Божий і народний

2020-07-01
до 155-річчя від дня народження Андрея Шептицького

"Три головні завдання українського народу:

1) досягнення правдивого і сталого щастя,

2) посилення єдності,

3) захист зовнішніх кордонів".

Митрополит Андрей Шептицький

У 2020 році Україна на державному рівні вшановує пам’ять одного із найвизначніших духовних лідерів – Митрополита Андрея Шептицького.
Про Шептицького важко говорити стандартними фразами, його вчинки були нестандартними, він завжди діяв out of the box [ексклюзивно, поза рамками]. Це був ґлобальний лідер, і українцям, греко-католикам Галичини просто пощастило, що він народився саме в цей час. І хоча в народному рейтингу найвидатніший українців він займає 55 місце — між Василем Стусом і Павлом Полуботком, після Щербицького, Андрія Шевченка і Олега Блохіна, проте навряд чи через 70 років після їхньої смерті молоді люди вивчатимуть їхню спадщину.
  • Народився графом, був дуже багатим, напевно, як сьогоднішні мільярдери, але став монахом
  • Василіанин, що заснував редемптористів, студитів
  • Сміливий дослідник
  • Нестандартний ігумен
  • Успішний єпископ-інноватор
  • Відкритий до Сходу і до Заходу
  • Щедрий меценат і будівничий
  • Праведник свого часу
Прилбичі, Львів, Краків, Вроцлав, Рим, Мюнхен, Відень, Київ, Москва — це географія духовних пошуків митрополита у зовсім молодому віці. Згодом вона лише розширюватиметься. Митрополит Андрей як тепер модно говорити — мислив глобально, а діяв локально.«Австрійський аристократ, якому довіряла влада Габсбурґів, польський граф, якого перед Першою світовою війною звинувачували в антиукраїнстві, український національний герой, якого підозрювали поляки і прославляли українці, екуменіст, якого знали і поважали західні релігійні кола та з пересторогою ставився Ватикан, гуманіст, що говорив про варварства нацистів і рятував євреїв, зрадник в очах радянської влади, бо співпрацював з нацистами, святий для українських католиків», — так про Шептицького написав Роберт Маґочі у передмові до книжки «Morality and Reality: The Life and Times of Andrei Sheptyts’kyi».
Він сам про себе говорив: «Я, як святий Павло, який для юдеїв був юдеєм, для греків — греком».
Народився Роман Марія Александр Шептицький 29 липня 1865 року в селі Прилбичі на Яворівщині. Походив зі стародавнього українського роду (у 18 сторіччі три львівських митрополити були саме з нього, зокрема будівничі собору Св. Юра та митрополичих палат). Проте в 19 столітті рід полонізувався і перейшов на латинський обряд.
Подорожі і пошуки між Сходом і Заходом
Молодий Шептицький натхненно шукав себе. Після навчання у гімназіях Львова та Кракова вирішив рік віддати службі в армії, проте захворів на скарлатину і служби не закінчив. Вивчав право в Кракові, Вроцлаві, Мюнхені та філософію — у Відні. Батько майбутнього митрополита не хотів, щоби він став монахом східного обряду і вимагав, щоби спершу закінчив університет.
У 1886 році (21-річним) поїхав до Москви, де познайомився з відомим російським філософом Владіміром Соловйовим, який був прихильником об’єднання Східних Церков із Римом і згодом прийняв католицьке віросповідання.
Через рік їде вивчати Київ, де оглянув Києво-Печерську Лавру, інші монастирі, познайомився з Володимиром Антоновичем, професором російської історії університету Святого Володимира.
У 1888-му він побував у Римі, де мав аудієнцію у Папи Лева XIII. Його перехід на східну традицію — це, свого роду, міжнародна афера. Поляки говорили батькам: як це ви пускаєте його до тих плебеїв, русинів? Але Лев XIII особисто благословив цей перехід.
Стрімка монаша і церковна кар’єра
Цього ж року 29 червня вступив до монастиря Василіянського чину в Добромилі. Продовжував навчатися в Кракові і Відні отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. 1895 року о. Андрея призначили заступником настоятеля та бібліотекарем, обрали магістром послушників. Крім того, в монастирі він проводив лекції з класичних мов для монахів, займався місіонерською працею. 1896-го став ігуменом монастиря св. Онуфрія у Львові. Він добре розумів важливість комунікацій зі світом — 1897 року завдяки Шептицькому вийшов у світ перший номер релігійного часопису «Місіонар» накладом 10 тис. примірників (такий наклад є мрією для сучасних релігійних видань).
17 вересня 1899 року став єпископом Станіславівським.
17 січня 1901 року — митрополитом Львівським.
Праведник свого часу
На його митрополичу каденцію випали найбільші випробування. Дві світові війни, польсько-українське протистояння, міжвоєнний неспокій. Митрополит намагався знайти відповідь на ці соціальні та політичні виклики. Впродовж його діяльності у Львові між 1901 і 1944 роками в Галичині 7 разів мінялися господарі: австрійці, росіяни, українці, поляки, совіти, німці і знову совіти. Його «світла второпність» (Гринчишин) допомогла йому зробити неможливе — не просто зберегти Церкву та народ, а розвинути її й закласти потенціал, що допоміг пережити підпілля.
Церква
Піднімає Греко-Католицьку Церкву на вищий рівень, що відповідає виклику ХХ сторіччя. Він не соромиться її східного минулого, бере найкраще з Заходу.
Був засновником чинів і згромаджень. 1904 року заснував Чин св. Теодора Студита в Скнилові під Львовом. Уклав монаші правила «Типікон». 1913 року запросив у Галичину Чин Редемптористів, що прийняли східний обряд, серед яких були голландці та бельгійці. Вони вивчили українську мову й працювали для нашої Церкви, виховавши гідних монахів-українців, серед яких варто згадати Миколая Чарнецького. Заснував також жіночі монаші Згромадження сестер Студиток, Милосердя, Пресвятої Родини, св. Йосифа, священомученика Йосафата.
Давати життя не тільки традиційним структурам, але й запозичувати нові моделі, нові стимули в церкві.
23 лютого 1929 року Митрополит Андрій проголосив Фундаційну Грамоту Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, а 6 жовтня того року розпочалися в ній заняття. Хочу наголосити, що Шептицький цілеспрямовано виховував Сліпого на ректора і таки йому вдалося цього досягнути — спершу в Римі, а в 2002 році — вже і в Україні. Митрополит Андрій мав план перетворити Богословську Академію в Український Католицький Університет, на якому були би ще факультети права та медицини (останній мав бути створений на базі Народної Лічниці при вул. Скарги, тепер Озаркевича). Для матеріального забезпечення академії митрополит Андрій передав їй маєток у Яхторові. Для оздоровлення та відпочинку академіків і семінаристів створено відпочинкову оселю на Майорівці під Львовом.
Його вчинки, які розбудовували УГКЦ, часом були дуже сміливими й ризикованими. Перед самим засланням до Росії в готелі в Києві висвячує єпископом Йосифа Боцяна для Луцька — для Російської імперії (майже так само через 50 років Сліпий висвячуватиме Величковського). УГКЦ вижила і зростала саме через такі сміливі, часом відчайдушні кроки.
Він заклав підвалини для того, щоб УГКЦ стала справді ґлобальною Церквою — а не просто великою релігійною групою в Галичині. Семінаристів відправляв на навчання до Риму, Відня, Інсбруку чи Фрібурґу. Намагався заснувати студитський монастир в Палестині.
1910 — подорож до Північної Америки, а потім у 1920–1923 рр. (через те, що польська влада, яка виграла війну за Галичину, не давала йому повернутися) — велика північноамериканська й європейська подорож. Здійснив візитацію вірних у Бразилії і Аргентині. У цих країнах він проповідував, відвідував політиків і збирав кошти, щоби допомогти мешканцям Галичини.
Повернувшись 1924-го, відразу ж починає видавати журнал «Богословіє». Шептицький продовжував будувати навіть у безнадійних умовах. Коли Західну Україну приєднали до УРСР, він побачив в цьому можливість діяльності на території всього Союзу, призначивши відповідальних: Миколая Чарнецького — на Волинь, Климентія Шептицького — на Велику Росію та Сибір, а Йосифа Сліпого — на Велику Україну. «Великого бажайте!» — навіть у дуже скрутних обставинах.
Народ
1906 року Митрополит Андрей очолює делегацію до цісаря Франца Йосифа, вимагаючи, щоб українців у Галичині трактували однаково з іншими народами монархії, не принижуючи їхньої національної та людської гідності. Тоді в сеймі приймали виборчу реформу, і Митрополит виборював українське право виборів, щоб українці дістали таке число виборчих мандатів, яке би відповідало числу населення. Вирішальним став його виступ у віденському сеймі, у Палаті панів, щодо створення українського університету у Львові. 1913 року цісар видав декрет, згідно з яким український університет у Львові мав відкритися 1 вересня 1916 року. У 1903 році фінансує створення Народної Лічниці у Львові. Пізніше — сиротинець. Для утримання сиротинця віддасть гроші, що отримав як пожертву від Папи Бенедикта XV. Під час українсько-польської війни був під домашнім арештом. Є ініціатором і засновником Земельного банку у Львові, підтримує діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».Підтримував дитячу патріотичну організацію «Пласт», подарувавши їй для літніх таборів свій маєток у Підлютому.
Завдяки старанням митрополита Ватикан визнав УНР 1919 року.
Контакти з православними
У 1907 році під прибраним прізвищем (вдає зі себе митрополичого агронома) Андрей Шептицький виїжджає таємно в Росію, де налагоджує особисті контакти з російськими та білоруськими греко-католиками і започатковує створення Російської Католицької Церкви. Є ніби відомості про ще дві таємні подорожі Митрополита Андрея до Російської імперії.
Після окупації Львова російськими військами митрополит Андрей уже 18 вересня 1914 року був заарештований і вивезений спочатку до Києва, а згодом до Росії, де його утримували в Нижньому Новгороді, Курську та Суздалі.
Після звільнення у 1917 році Митрополит Андрей Шептицький в травні провів у Петербурзі Собор російських греко-католиків і призначив отця Леоніда Федорова екзархом для католиків візантійського обряду в Росії. 1921 року Папа затвердив встановлення Російського екзархату. Федоров, брат Климентій, Кирило Королевський, голландські редемтористи, які перейшли на східний обряд, — це все приклади того, що митрополит вмів говорити й заохочувати до роботи. Кирило Королевський, знавець арабської мови, автор багатотомної історії Мелхіотської церкви, вже після смерті Шептицького став співпрацював з кардиналом Тіссераном. Ці люди були талановитими, але складними, і він не боявся з ними говорити.
Меценат
Не уникав та не боявся діалогу з сучасною йому культурою. Навпаки завдяки його меценатству деякі напрямки в малярстві стали в майбутньому особливістю львівської школи — наприклад, неовізантійський стиль Михайла Бойчука (бойчукізм).
Олекса Новаківський, Модест Сосенко, Осип Курилас, Михайло Паращук, Михайло Бойчук — їх твори він купував, допомагав їм з житлом, відправляв на навчання за кордон.
1905 року віддав свою приватну колекцію на заснування Українського національного музею — 5 кімнат у митрополичих палатах, в 1911 році придбав будинок на сучасній вулиці Драгоманова. Його принцип заснування музею: «Ми не хочемо бути охоронцями могил, а свідками нового народження». Тому музей був центром і тогочасного мистецтва. Митрополит також збирав і рятував (від пожеж пацифікації та незнання селян) старовинні ікони.
Геніальний комунікатор
Тисячі листів і послань. Шептицький не просто розумів важливість слова, але й шукав усіх способів, щоби його слово доходило до адресата. Використовував для цього навіть діалекти. Таку інкультурацію в Католицькій Церкві запровадили тільки після Другого Ватиканського Собору. Цікаво, що він по-різному підходив до різних аудиторій — пастирський лист «Про віру» мав 3 версії для трьох аудиторій — духовенства, інтелігенції, простого народу. А коли під час більшовицької окупації не було можливості друкувати великих накладів, він раз на тиждень скликав священиків і диктував їм короткі листи, що їх вони мали поширювати.
Праведник
Про це менше говорять, але митрополит Андрей мав дуже великий містичний досвід, був чоловіком молитви та посту, які давали йому силу для звершень.
Під час німецької окупації Митрополит звернувся з протестом проти винищення єврейського населення до райхсканцлера Гіммлера. 1942 року видає нові пастирські послання «Про милосердя» та «Не убий», в яких ідеться про цінність людського життя і засуджуються всі форми вбивства як найважчий гріх. Знову ж, зараз ми якось все згладжуємо, але в ОУН було однозначне ставлення до Шептицького — він їх не підтримував, засуджував їхні теракти. А вони, у свою чергу, бойкотували з’їзд руху «Українська молодь Христові» в 1933 році. Скажу так: якщо йти за Шептицьим, то точно не помилишся. Багато наших національних героїв є антигероями для інших народів, але це не про Шептицького.
Наприкінці літа 1942 року Шептицький організовує кампанію порятунку євреїв. Це здебільшого були люди, які врятувалися втечею з ґетто або з Янівського табору. 14 серпня 1944 року 2000 дітей було таємно вивезено до різних монастирів. Їх переховували у криптах, у монастирських школах, сиротинцях Львова й околиць, їм було видано фальшиві посвідчення про охрещення. Цікаво, що захищав він не лише євреїв, але й радянських полонених — писав листа Гітлеру про надуживання Ґестапо й жорстокість до військовополонених.
Про велич і нестандартність Шептицького найкраще говорять не загальні віхи біографії, а дуже конкретні вчинки.
Наприклад, місія православних єпископів Євлогія Георгієвського й Антонія Храповицького на Галичині спричинила арешт і заслання Шептицького 1914–1917 років. Коли ж заарештовані Петлюрою ці єпископи виявилися в засланні на Галичині, митрополит Андрей поставився до них дуже великодушно. Ось, що пише у своїх спогадах архиєпископ Євлогій: «… не встигли про нас доповісти, він сам вийшов на сходи і гостинно: „Ласкаво прошу. У мене є вільні кімнати, будьте моїми гостями“». Митрополит і справді трактував їх як гостей, саме він радив добиватися звільнення і навіть відредагував прохання до французького воєнного аґента у Львові. Євлогій, до речі, також цікаво написав про арешт самого Шептицького: російська армія пообіцяла митрополиту „імунітет“, якщо він нічого не говоритиме проти російської влади. „У першу ж неділю Шептицький сказав в соборі „зажигательную“ проповідь“.
 
Праці Митрополита Андрея Шептицького
86.3
Ш 48
Шептицький, Андрей (митрополит). Пастирські послання : документи і матеріали 1899-1944. Т. 1 : 1899-1914 / А. Шептицький ; редкол. : М. Гринчишин, Б. Дзюрах [та ін.] ; упоряд. : О. Гайова, Р. Тереховський ; Постуляція для справи беатифікації і канонізації слуги божого Андрея Шептицького, Рим-Львів, Центр. держ. іст. архів України, Львів ; пер. Р. Турконяк [та ін.]. – Л. : Артос : Фундація "Андрей", 2007. – 1014 с. : портр. – Текст укр., пол. мовами. – Бібліогр. наприкінці документів. – Імен. покажч. : с. 997-1004. – Геогр. покажч. : с. 1005-1010.
Із усіх пастирських послань Митрополита, відколи він у 1899 приступив до обов’язків Станиславівського єпископа і до смерті 1 листопада 1944-го, можна дослідити і пізнати історію Галичини, релігійну, культурну, економічну, суспільну і політичну ситуації, побачити вади населення, дізнатись, на що саме звертав увагу митрополит і як реагував на ту чи іншу подію у житті духовенства і вірних, як вчив він поводитись в окупаційний режим, а ще як писав про ліберальну совість, українську державу, про декалог, звертався до православної інтелігенції.
До першого тому увійшли 52 пастирські послання, написані митрополитом до початку Першої світової війни. Умовно послання можна розділити на три категорії: 1) послання до духовенства, 2) послання до народу, 3) послання до духовенства і вірних. Більше половини послань цього періоду адресовані віруючим.
У додатках до тому вміщено документи та статті, які необхідні для кращого розуміння історичного контексту подій того часу.
 
 
86.3
Ш 48
Шептицький, Андрей (митрополит). Пастирські послання : документи і матеріали 1899-1944. Т. 2 : 1918-1939 / А. Шептицький ; редкол. : М. Гринчишин, Б. Дзюрах [та ін.] ; упоряд. : О. Гайова, Р. Тереховський ; Постуляція для справи беатифікації і канонізації слуги божого Андрея Шептицького, Рим-Львів, Центр. держ. іст. архів України, Львів ; пер. : Ю. Дубленич, Р. Тереховський. – Л. : Артос : Фундація "Андрей", 2009. – 1248 с. : портр. – Текст укр., англ., фр., італ., латин. мовами. – Бібліогр. наприкінці документів та у підряд. прим. – Імен. покажч. : с. 1230-1236. – Геогр. покажч. : с. 1237-1242.
Другий том цієї духовної спадщини, який охоплює твори Митрополита 1918-1938 рр. У цьому томі, крім пастирських послаь, уміщенно також і деякі інші твори з того періоду його життя.
Це – "Християнська праведність", "Божа мудрість", "Дар П'ятдесятниці" й окремі праці на тему церковної єдності.
 
86.3
Ш 48
Шептицький, Андрей (митрополит). Пастирські послання : документи і матеріали 1899-1944 Т. 3 : 1939-1944 / А. Шептицький ; редкол. : М. Гринчишин, Б. Дзюрах [та ін.] ; упоряд. : О. Гайова, Р. Тереховський ; пер. Р. Тереховський ; Постуляція для справи беатифікації і канонізації слуги божого Андрея Шептицького, Рим-Львів, Центр. держ. іст. архів України, Львів. – Л. : Артос : Фундація "Андрей", 2010. – 828 с. : портр. – Текст укр., латин. мовами. – Бібліогр. наприкінці документів та у підряд. прим. – Імен. покажч. : с. 799-812. – Геогр. покажч. : с. 813-820. 
До третього тому "Пастирських послань" увійшли особливі тексти Митрополита Андрея Шептицького, бо вони мали непроханого співавтора – Другу світову війну. Це вона накидала свої теми, втручалася в аргументацію, "підверстувала" під себе зміст.
 
86.3
Ш 48
Шептицький, Андрей (митрополит). Спільні пастирські послання : документи і матеріали 1899-1944Т. 4 : 1905-1944 / А. Шептицький ; редкол. : М. Гринчишин, Б. Дзюрах [та ін.] ; упоряд. : О. Гайова, Р. Тереховський ; пер. : Р. Тереховський, Н. Федорак, М. Мицан ; Постуляція для справи беатифікації і канонізації слуги божого Андрея Шептицького, Рим-Львів, Центр. держ. іст. архів України, Львів. – Л. : Артос : Фундація "Андрей", 2013. – 1194 с. : іл.  – Текст укр., латин., нім., пол., церковнослов. мовами. – Бібліогр. наприкінці документів та у підряд. прим. – Імен. покажч. : с. 1143-1168. – Геогр. покажч. : с. 1169-1183.
До четвертого тому "Пастирських послань" увійшли цінні документи. Насамперед спільні пастирські послання ієрархів УГКЦ, серед котрих на першому місці фігурує Митрополит Анлрей. Спільних тих послань є двадцять п'ять.
 
271.4(477)
Ш 48
Шептицький, Андрей. Послання любови / А. Шептицький. – Брустури : Дискурсус, 2015. – 222 с.
Час владицтва Митрополита Андрея Шептицького творить окрему епоху в історії української греко-католицької Церкви. Це передовсім час всесвітньої війни та її жахливих наслідків. Митрополит Андрей, несений хви­лями долі, вподібнився своїм життям до долі цілого українського народу та дав наймогутніший вислів нашої бо­ротьби за церковні й національні права. Він став нагляд­ним виразом нашого терпіння, словом  – став першою особою в нашому народі.
 
 
365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень [Електронний ресурс] : вибране / Митрополит Андрей Шептицький ; Місія "Постуляц. центр беатифікації та канонізації св. УГКЦ", Центр. держ. іст. архів України, м. Львів. – [Жовква] : Місіонер, 2014. – 566 c. : іл.  – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0004707
В основі науково-популярного видання "365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень”  фрагменти висловів Митрополита Української Греко-Католицької Церкви А. Шептицького із праць, послань, проповідей за 1900-1944 роки. Цитати підібрано відповідно до церковних днів року, загальнодержавних дат, подій та свят. Рекомендовано для всіх, хто цікавиться духовною спадщиною Митрополита Андрея Шептицького.
 

Дванадцять листів о.Андрея Шептицького до матері [Електронний ресурс] / упоряд. і примітками доповнив Григор Меріам-Лужницький. – Філядельфія, 1982. – Режим доступу : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/17175/file.pdf

Ці листи дають нам можливість зрозуміти психологічний портрет Андрея Шептицького: глибоковіруючої особистісті, яка готова нести Божий хрест крізь призму Божої любові до ближнього свого. Листи сповнені поваги та любові, де син ділиться своїми потаємними переживаннями.

 
Матеріали про життя і діяльність Андрея Шептицького
 
84(4УКР)6
Л36
Левін, Курт. Мандрівка крізь іллюзії / К. Левін ; пер. з англ. : Я. Карп’юк, Л. Лисенко, наук. ред., ред. пер. : Ж. Ковба, Г. Теодорович, відп. за вип. : М. Маринович, Л. Фінберг. – Л. : Свічадо, 2007. – 480 с. : фот.
Високоякісне поєднання мемуаристики, есеїстики та художньої літератури. Висвітлені події Другої світової війни, трагедія Голокосту, рятування євреїв Митрополитом Шептицьким, процес його беатифікації. Найбільше уваги Курт Левін приділяє братам Шептицьким – Митрополиту Андрею та ігумену Климентію. Ця книга побачила світ з ініціативи Інституту релігії та суспільства УКУ.
 
271.4(477)
К 68
Королевський, Кирило. Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) / К. Королевський ; пер. із фр. Я. Кравець ; пер. опрац. Ю. Дубленич ; пер. текстів з лат. М. Антонюк ; пер. текстів з італ. А. Маслюх. – Л. : Свічадо, 2014. – 494 с. : фот. – Покажч. : с. 481-489. – Бібліогр. у підрядк. прим.
Книжка Кирила Королевського присвячена величній постаті УГКЦ – митрополитові Андрею Шептицькому. Це перша монументальна біографічна праця про Великого Митрополита. Книжка написана французькою мовою. Переклад на українську здійснено вперше. “Повний життєпис Митрополита ще важко створити, і так, певно, буде постійно, тому що його діяльність – багатогранна й витончена. А поки що я вношу свою лепту до прослави цього великого Слуги Божого” – написав о. Кирило Королевський.
86.3
Г 34
Гентош, Ліліана. Митрополит Шептицький 1923-1939. Випробування ідеалів / Л. Гентош ; Центр дослідж. історії України ім. П. Яцика Канад. ін-ту укр. студій Альбертського ун-ту, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. – Л. : ВНТЛ-Класика, 2015. – 586 с. : іл. – Бібліогр. у прим. : с. 466-563. – Бібліогр. : с. 565-576. – Імен. покажч. : с. 577-582.
Книга львівської дослідниці є спробою написання сучасної біографії митрополита Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького (1865-1944), зокрема висвітлення його життя і діяльності у період від 1923 до 1939 року. Міжвоєнний період є ключовим для розуміння спадщини Митрополита, оскільки у цей час його діяльність у всіх сферах набула розквіту, а плани стосовно реформування ГКЦ та бачення екуменічного діалогу з Православним світом повністю сформувалися.
Автор намагалася охопити найважливіші аспекти цієї діяльності: Церкву, суспільство, культуру та освіту. Не залишилися поза увагою такі вагомі питання як ставлення Митрополита до Держави як такої та його погляди на фашизм і комунізм. Важливою темою є ставлення Андрея Шептицького до поширення інтегрального націоналізму та діяльності Організації Українських Націоналістів. У ключовому розділі книжки Ліліана Гентош розглядає погляди Митрополита на модерність, модернізацію та його плани змін, реформ ГКЦ, суттю яких були візантинізація та українізація.
 
63.3(4УКР)5/6
Б 28
Батій, Яна Олександрівна. Андрей Шептицький / Я. О. Батій ; відп. за вип. К. В. Васильцова. – Х. : Фоліо, 2016. – 124 с.
Праведник віри  таким знають митрополита Шептицького в усьому світі, адже під час Другої світової війни він врятував від неминучої смерті сотні єврейських родин. А для української церкви митрополит Андрей  одна з найвеличніших постатей. Його вчинками завжди керували любов та правда, і, мабуть, саме тому Андрей Шептицький здобув загальну повагу. У 36-річному віці він очолив Українську греко-католицьку церкву і був її очільником до кінця свого життя. Митрополит Андрей першим із ієрархів почав використовувати у спілкуванні з вірянами народну мову, першим почав правити богослужіння українською. І можна стверджувати беззастережно: Андрей Шептицький був людиною великої сили волі, патріотом своєї країни, який заповідав своїм нащадкам: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею любіть Україну...».
271.4
М 26
Маринович, Мирослав Франкович. Митрополит Андрей Шептицький і принцип "позитивної суми" / М. Ф. Маринович. – Л. : Вид-во Старого Лева, 2019. – 248 с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим. та у тексті.
Книга містить ґрунтовний аналіз проповідницької спадщини Митро­полита Андрея Шептицького з точки зору її відповідності (чи невідповідності) методологічному принципу, що в нинішній час отримав назву «позитивної суми», або «win-win». Генезу цього способу думання Митрополит виводив із богослов’я, а приклади його застосування самим Митрополитом автор знаходить у посланнях Кир Андрея у сфері економічних стосунків, національних взаємин, державного будівництва, міжконфесійних та міжрелігійних відносин. Цю наукову розвідку автор доповнив своїм власним баченням того, яку роль принцип «позитивної суми» та формули Митрополита Андрея можуть відіграти в найближчому майбутньому України та світу.
Слухайте книгу в аудіоформаті в додатку АБУК за цим посиланням.
 
271.4(477)
Б 27
Басараб, Володимир Ілліч. Державотворча концепція та національно-патріотичні ідеї митрополита Андрея Шептицького / В. І. Басараб ; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл. "Ужгород. нац. ун-т". – Ужгород : Говерла, 2019. – 20 с. – Бібліогр. : с. 16-18.
Актуальність пропонованого дослідження зумовлена необхідністю осмислення державотворчих, суспільно-громадських та ідеологічних переконань А. Шептицького. Багато міркувань Галицького митрополита перегукуються із реаліями сучасної України, торкаються проблем державотворення, єдності українського народу на рівні духовному, суспільному, політичному. Митрополит Андрей у численних промовах наголошував на необхідності побудови нової України на засадах християнської моралі та патріотизму. Він протягом всього життя прагнув утвердження України як самостійної держави серед інших країн Європи.
 

Небесняк, Євген (отець). Митрополит Андрей [Електронний ресурс] : обширне популярне видання про галицького митрополита Слугу Божого Андрея Шептицького (1865-1944) / Є. Небесняк ; пер. Р. Тереховський. – Рим ; Львів : Салвид (Видавництво оо. Салезіян східнього обряду), 2003. – 348 с. : фот. – Режим доступу : http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/17226/file.pdf

Наукова розвідка, присвячена висвітленню церковної й суспільно-політичної діяльності А. Шептицького, є цікавою та змістовною, базується на архівних джерелах знайдених в бібліотеках Ватикану.

***
Андрей Шептицький // Історія України. – 2016. – № 6. – С. 5-11.
Бернштам, В. Медаль митрополита Андрея Шептицького / В. Бернштам // Нумізматика і фалеристика. – 2016. – № 4. – С. 28-29 : фот.
Бліхар, В. Християнські принципи розвитку суспільного життя у творчій спадщині Андрея Шептицького / В. Бліхар // Мандрівець. – 2007. – № 1. – С. 69-73.
Бойко, Ю. Про “Заповіт” Митрополита Андрея Шептицького / Ю. Бойко // Патріярхат. – 2019. – № 4. – С. 24-27.
Бриндак, І. Митрополит Андрей Шептицький і рух ОУН-УПА / І. Бриндак // Укр. слово. – 2015. – 11-17 берез. – С. 8-9.
Ватикан офіційно проголосив праведним Андрея Шептицького // Укр. літ. газета. – 2015. – 14 серп. – С. 17.
Вегеш, М. Могутня постать української історії : до 130-річчя від дня народження Андрея Шептицького: [митрополит Галицький] / М. Вегеш // Календар “Просвіти” на 1995 рік. – Ужгород : Ґражда, 1995. – С. 142-144.
Вовк, Р. Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) та пошуки порозуміння з православними в контексті ідеї “Візантиїзації” греко-католицької церкви / Р. Вовк, О. Літвяк // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. – Ужгород : Говерла, 2017. – Вип. 1 (36). – С. 7-14.
Галадза, П. Специфіка Богослов’я Шептицького – вибрані моменти з перспективи сьогодення / П. Галадза // Патріярхат. – 2019. – Ч. 6. – С. 9-12.
Гелитович, М. Роль митрополита Андрея Шептицького у збереженні українського іконопису / М. Гелитович // Пам'ятки України: історія та культура. – 2013. – № 12. – С. 14-23.
Гентош, Л. Літургічна реформа митрополита Андрея Шептицького / Л. Гентош // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. – Ужгород : Говерла, 2016. – Вип. 1 (34). – С. 31-36.
Горак, Р. Увійди в радість мою. Есеї про Митрополита Андрея Шептицького / Р. Горак // Дзвін. – 2019. – № 1. – С. 21-86. ; № 2. – С. 16-77.
Даниленко, О. В. Андрей Шептицький : [біографія] / О. В. Даниленко // Видатні постаті в історії України ХХ ст. – К. : Вища школа, 2011. – С. 361-364.
Денисова, Т. До 100-ліття передачі Анреєм Шептицьким Національного музею у Львові в дар українському народові / Т. Денисова // Нумізматика і фалеристика. – 2013. – № 4. – С. 12-13.
Дичик, Л. Образ Андрія Шептицького в есеїстиці Романа Купчинського / Л. Дичик // Вітчизна. – 2004. – № 7-8. – С. 156-158.
Климчак, М. Листи Митрополита Андрея Шептицького та його подорожі до Америки : (з архіву Українського Національного Музею в Чікаго) / М. Климчак // Визвольний шлях. – 2006. – Кн. 11. – С. 122-127.
Косів, М. Читаючи Андрея Шептицького / М. Косів // Дзвін. – 2011. – № 1. – С. 111-115.
Костенко, Т. Казимир граф Шептицький: польський аристократ, який став митрополитом укр. церкви і Праведником світу / Т. Костенко // Дзеркало тижня. – 2019. – 14 -20 груд. – С. 15.
Кралюк, П. Погляди Андрея Шептицького на владу та державу / П. Кралюк // Визвольний шлях. – 2006. – Кн. 12. – С. 6-9.
Лист-вітання Галицького митрополита Української Греко-Католицької церкви Андрея Шептицького Прем’єр-міністру Карпатської України Августину Волошину: 30 листоп. 1938 р. // Україна: антологія пам’яток державотворення Х-ХХ ст. : у 10 т. Т. 9 / упоряд., передм., прим. Ю. Ю. Сливки. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2009. – С. 59.
Лозинська, Ю. Мільйонер, що став праведником : до 150-річчя від дня народження А. Шептицького / Ю. Лозинська // Експрес. – 2015. – 23-30 лип. – С. 17.
Лубківський, Р. Апостол українського державотворення : [А. Шептицький] / Р. Лубківський // Слово Просвіти. – 2015. – 30 лип.-5 серп. – С. 8-9.
Майороші, М. Митрополит Андрей Шептицький і Закарпаття / М. Майороші // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. – Ужгород : Говерла, 2012. – Вип. 28. – С. 18-26.
Микитюк, М. Фінансово-економічна діяльність Митрополита Андрея Шептицького як основа структурної перебудови економіки України / М. Микитюк, Я. Микитюк // Історія в школі. – 2017. – № 7/8. – С. 5-11.
Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) : пастирі українських церков – пластуни // Пластовий шлях. – 2015. – Ч. 1. – С. 43-45.
Мотичак, М. Андрей Шептицький: будівничий, князь, лідер! / М. Мотичак // Історія в школі. – 2017. – № 3/4. – С. 45-48.
Мотичак, М. Митрополит Андрей Шептицький в контексті національно-патріотичного виховання в Україні / М. Мотичак, А. Микитюк // Історія в школі. – 2017. – № 3/4. – С. 26-34.
Пагиря, В. Митрополит Андрій Шептицький / В. Пагиря // Пагиря, В. Серце диктує перу : нариси, ст., рец., есеї / передм. М. Дочинця. – Мукачево : Карпат. вежа, 2009. – С. 37-43.
Панченков, А. Митрополит Андрей Шептицький: мовна особистість і педагогічний талант (до 150-річчя із дня народження) / А. Панченков // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – К. : Плеяди, 2015. – № 7/8. – С. 10-11.
Пекар, А. Митрополит Андрей Шептицький і Закарпаття / А. Пекар // Верховина : зб. науков. праць на пошану проф. О. Мишанича. – Дрогобич : Коло, 2003. – С. 230-237.
Перун, М. Митрополит Андрей Шептицький і Пласт : до 100-ліття укр. скавтінґу / М. Перун // Пластовий шлях. – 2012. – Ч. 1. (169). – С. 54.
Плачинда, Г. 150 років з дня народження митрополита Андрея Шептицького / Г. Плачинда // Українське слово. – 2015. – 4-11 серп. – С. 3.
Роль митрополита Андрея Шептицького у заснуванні та діяльності Мистецької школи Олекси Новаківського // Артклас. – 2017. – № 1. – С. 111-135.
Сергійчук, В. Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького) / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. – 2015. – № 4 (липень-серпень). – С. 7-21.
Сипало, А. Андрей Шептицький (1865-1944) : до 150-ліття з дня народження (15 липня-20 серпня 2015 р.) / А. Сипало // Укр. слово. – 2015. – 22-28 лип. – С. 14. фот.
Соколова, Л. Андрей Шептицький: Праведник світу / Л. Соколова // Зрослись душею, сплелись корінням. – К. : Успіх і кар’єра, 2008. – С. 103-112.
Терещук, Г. Папа Лев ХІІІ без вагань призначив на Галицький престол 35-річного єпископа Андрея Шептицького / Г. Терещук // Слово Просвіти. – 2015. – 30 лип.-5 серп. – С. 9.
Тожецький, Р. Митрополит Андрей Шептицький і національні проблеми / Р. Тожецький // Хроніка-2000. – 2012. – Вип. 3(93) : Україна-Польща: діалог упродовж тисячоліть част. 2. – С. 255-275.
Хом`як, О. Андрей Шептицький півіку оберігав Церкву та її вірян / О. Хом`як // Високий Замок. – 2015. – 30 січ. – 1 лют. – С. 10.
Шептицький Андрей (1865-1944) : граф, митрополит Галицький, архиєпископ Львівський, єпископ Кам‘янець-Подільський, громадський і церковний діяч // Видатні українці : культура, мистецтво, освіта : довідник/ відп. за вип., ред. М. І. Преварська. – К. : Велес, 2016. – С. 355-357.
Ярема, Г. “Вшанування Андрея Шептицького потрібне не так йому, як нам” : 2020-й оголошено Роком Великого Митрополита. 29 липня ц. р. відзначатимуть 155-ліття від дня народження Митрополита / Г. Ярема // Високий замок. – 2020. – 21-23 лют.(№ 16). – С. 8.
 
Інтернет ресурси:
 
 
Підготувала Маргарита Бадида

 


Новини

 
footer-logo

"Фокстрот", ліхтар, колись була аптека...
Аж раптом - дві сосни. Бібліотека.

Відділ документів іноземними мовами:

Пн.-Пт.-з 09-19 год Нд.- з 10 до 17 год.
Вихідний день субота. Останній вівторок кожного місяця - санітарний день