Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф.Потушняка"

Закарпатської обласної ради

UA RU EN 

Видатні закарпатці.

Алфавітний перелік  |  Посторінково

Бонкало Олександр 
1880 -  1959 рр.


Біографія.

Олександр Бонкало (Bonkaló) (псевд. – О. Рахівський) народився 22 січня 1880 р. в м. Рахів, що тоді входило до угосрького комітату Мараморош, у сім’ї вчителя. У тій же початковій школі, де вчителював батько, здобував освіту, яку примножив в Ужгородській гімназії, а відтак Ужгородській духовній семінарії. Наступними щаблями стали Будапештський, Лейпцизький та С.-Петербурзький університети. Викладачами Бонкала були всесвітньовідомі славісти Оскар Ашбот, Олександра Шахматова, Жан Бодуен де Куртене.
У студентські роки ввійшов до Союзу угорських греко-католиків, який, за оцінками ряду істориків, сприяв асиміляції русинів. Першим науковим визнанням для нього стала премія Російської Академії наук за дослідження російсько-угорських зв’язків, присуджена в 1914 р.
Протягом наступних трьох років викладав у гімназіях міст Сегед, Дьйондьйош і Залаеґерсеґ, а також російську мову та літературу в Будапештському університеті. Давав приватні уроки з історії української літератури. В 1919 році став професором і завідувачем єдиної у тодішній Угорщині кафедри руської та російської мов та літератур Будапештського університету, яку очолював по 1921 р. У ті роки Бонкало підготував і видав підручник із руської (русинської) мови, читанку для руських шкіл (1919), ряд інших видань із русинської проблематики. Його перу, наприклад, належить ґрунтовна стаття про літературну руську мову, опублікована в Берліні.
Після закриття кафедри у 1921 р. Бонкало залишався професором Будапештського університету до 1924 р., в якому кафедру було ліквідовано урядом М. Горті. Після того викладав російську мову в Торговій Академії у столиці. Коли згадана вище університетська кафедра в 1945 р. була відновлена, Бонкало очолював її до 1948 р.
Бонкало був відомий і як славіст, і як літературознавець, і як етнограф та історик Закарпаття, перекладач, педагог. Досліджував діалектологію, етнографію, культурологію Закарпатської України, історію російської, української та руської літератур.
Писав переважно угорською мовою, а також по-русинськи («Из околицы Вышной Тисы», 1906), українською («Виїмки із угорсько-руського письменства XVII – XVIII вв.», 1919) та німецькою («Beitrage zur ukrainischen Ruthenen», 1921) мовами. Переклав угорською мовою «Анну Кареніну» Л. Толстого (1928), окремі вірші О. Духновича та Ю. Боршоша-Кум’ятського (1934). Автор статей про угорські переклади поезій Т. Шевченка та про ювілей І. Котляревського (1939).
Деякі дослідники звинувачують Бонкала в тому, що він сприяв асиміляції русинів, забуваючи при цьому, що вчений багато зробив для популяризації русинської ідеї в Угорщині.
У роки між двома світовими війнами Олександра Бонкала пов’язувала тісна дружба з Гіядором Стрипським – редактором, працівником Будапештського національного музею. Обидва були прихильниками «живої» руської мови, створення на базі закарпатських діалектів літературної мови русинів, яку вони називали «угроруською». При цьому вважали руську окремою слов’янською мовою, а її носіїв – окремою національністю, населення краю – народом. Високо цінували участь закарпатців-слов’ян на боці угорців у національно-визвольній війні під проводом князя Ференца II Ракоці проти імперії Габсбургів.
Ці ідеї у роки Другої світової війни Бонкало і Стрипський активно розвивали на землях сучасного Закарпаття, до якого приїхали після його окупації гортіївською Угорщиною. Ставши одним із лідерів створеного тоді «Подкарпатского Общества Наук», Бонкало вносив вагомий внесок у діяльність новоствореної науково-культурної організації. Це – організація, яка офіційно стояла на русофільських позиціях, своєрідна русинська академія наук, до якої
Суспільно-політична ситуація, в якій перебував Бонкало, як і тогочасний державний устрій Угорщини, абсолютно не співпадає з сучасними реаліями, і, можливо, саме цим пояснюється надмірна категоричність у оцінках наукового спадку Бонкала. Лише час, а тим більш такий тривалий відрізок, на якому сучасники спроможні оцінити Бонкала-науковця, визначає справжню вартість його внеску в науку. А час лише підніс, не зменшив вартості зробленого Олександром Бонкалом.
В науковому середовищі, представники якого чи в минулому, чи зараз базувалися на непримиренних ідейно-теоретичних засадах порівняно з тими, на яких перебував Бонкало, важко сподіватися на адекватну оцінку його заслуг. Тож залишмо історикам і етнологам право й можливість надалі сперечатися між собою щодо внеску видатного закарпатця у науку. Визнаймо, що самим фактом наявності цих суперечок можна говорити про фігуру непересічну, багатогранну та вагому.
Помер Олександр Бонкало 3 лютого 1959 р. в Будапешті, де й похований.


Додаткова інформація.


Джерельні приписи:

Бедзір, Василь. Олександр Бонкало : 130-річчя від дня народж. вченого-історика, громад. діяча (1880–1959) / В. Бедзір // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2010 рік. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2009. – С. 48-51. –Бібліогр. наприкінці ст.

Довганич, Омелян Дмитрович. Бонкало Олександр (Рахівський) : [вчен., історик, громад. діяч] / О. Д. Довганич // Енциклопедія Закарпаття: визначні особи ХХ століття. –Ужгород : Ґражда, 2007. – С. 52-53.


Павленко, Г. Бонкало Олександр (1880-1959) [науковець] / Г. Паленко // Павленко Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : малий енцикл. слов. – Ужгород, 1999, – С. 25-26.

Поп, И. Бонкало Олександр : [ венгер. славист, педагог] / И. Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород : изд-во В. Падяка, 2001. – С. 101-102.







Новини

2019-12-21

Шановні користувачі та колеги до вашої уваги "Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2019 р". Календар-щорічник є орієнтиром для громадськості краю у перебігу подій, ювілеїв та пам’ятних дат у 2019 році. Основу календаря складають ґрунтовні наукові розвідки про визначних діячів краю, підготовлені провідними карпатознавцями. Окремим розділом подано календар знаменних дат, які відзначатиме в 2019 році громадськість світу та України.

 

2019-04-12

З 1 березня по 30 квітня в Україні пройде перший кіноклубний фестиваль «Нове українське кіно», який запрошує глядачів на безкоштовні покази найкращих українських стрічок сезону. Провести фестиваль у своєму місті можуть всі охочі – до співпраці запрошено кураторів кіноклубів та активістів, які можуть запропонувати простір для показів. Для цього потрібно залишити заявку на сайті проекту «Кіноклуб. Всеукраїнська мережа». Права на фільми надаються для некомерційних показів.
До програми фестивалю “Нове українське кіно” увійшли: "Донбас", "Гірська жінка: на війні", "Герой мого часу", "Іній", "Брама", "Коли падають дерева", "Стрімголов".
https://www.facebook.com/ArthouseTraffic/

16 квітня запрошуємо вас на завершальний показ кіноклубного фестивалю стрічки "Стрімголов". Світова прем'єра мелодрами "Стрімголов" Марини Степанської відбулася в рамках конкурсної програми 52-го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах. Стрічка досліджує стосунки молодої пари: в центрі сюжету опиняється "світовідчуття негероїв у героїчні часи" – у сучасному Києві після подій Майдану. У серпні 2017 року стрічка взяла участь у відборі на висування фільму від України на ювілейну 90-ту кінопремію „Оскар” Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії „Найкращий фільм іноземною мовою”. 

Початок о 17 год.

Вхід вільний

 

2019-04-12

У 18 квітня о 16:00 в читальній залі бібліотеки відбудеться презентація книги „Іван Мацинський – український поет, перекладач та словацько-українські літературні зв’язки” за участі  працівників Державної наукової бібліотеки в Пряшеві (видавці та редактори книги) та представників Спілки українських письменників Словаччини.

Іван Миколайович Мацинський (9 квітня 1922, Меджилабірці – 14 березня 1987, Пряшів) – український поет, перекладач та видавець у Словаччині, вчений-культуролог, журналіст. Історик словацької літератури. Громадський лідер українських поселень на Прящівщині. Народився у містечку Меджилабірці на Східній Словаччині в родині залізничника. Навчався в Руській учительській семінарії у Пряшеві, Вищій школі суспільних наук у Празі та на філософському факультеті Університету ім. П.Шафарика у Пряшеві, який не закінчив – з останнього курсу з політичних мотивів був виключений. Спочатку писав російською мовою, але під впливом української літератури перейшов на літературну українську мову. Працював директором Українського національного театру, завідував Відділом української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві. Був одним з організаторів україномовного журналу «Дукля» та Української секції Спілки письменників Словаччини, яку довший час очолював. Активно працював в громадсько-культурному житті українців Пряшівщини. Автор шести поетичних збірок, прозових творів і наукових досліджень з карпатоукраїнської літератури, перекладів із словацької та чеської мов, Зокрема: автор збірок віршів «Білі хмари» (рос. м., 1949) «Наша мова» (укр. і рос., 1956), «Зимова ніч» (укр., 1961), «Карпатські акорди» (укр., 1962), «Вінки сонетів» (укр., 1986).

 

2019-04-04

Шановні користувачі! До вашої уваги "Хроніка культурного життя Закарпатської області за березень 2019 р."

2019-04-02

Шановні користувачі! Для вас нові надходження до Відділу художньої літератури.

2019-03-27

Шановні користувачі! Для вас нова віртуальна виставка, присвячена Міжнародному дню театра "Театр: вчора, сьогодні, завжди".

2019-03-12

Ніжність і мужність художнього слова співців Карпатського краю. У ці березневі дні шанувальники художнього слова: учні середніх навчальних закладів обласного центру, літератори-початківці, творча молодь, гості міста, – мають можливість ознайомитись із новими цікавими книжковими виставками в народному музеї літератури Закарпаття (м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3), який діє при обласній організації Національної спілки письменників України. Їх експозиції створено спілчанами за підтримки працівників обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка.

Виставка «Наші краянки в українській літературі» ознайомить із творчим доробком сучасних закарпатських письменниць. Тут представлено поетичні збірки Надії Панчук, Марії Головач, Людмили Кудрявської, Тетяни Ліхтей, Христини Керити, Мар’яни Нейметі, Тетяни Рибар, Лідії Повх, Мар’яни Шутко, Олени Пекар, Ольги Тимофієвої, Ірини Гармачій, Віри Фесенко та ін. Досить широко представлена творчість письменниць, які пишуть для дітей, – Галини Малик, Лідії Повх, Оксани Фулитки, Вікторії Жупан.

Наступна книжкова виставка – «Живе Карпатська Україна», присвячена 80-річчю створення Карпатської держави у березні 1939 року. Її основу склали історико-документальні матеріали, з яких дізнаємось як творилась Карпатська Україна, як боролись за неї кращі сини Срібної землі і патріоти з різних куточків України. Досить широко представлено на тій же виставці твори співців та оборонців Карпатської України, які в ті буремні роки були у вирі драматичних подій, – найповніше видання вибраних творів Зореслава «Блакитні ескадри», том вибраних поезій Андрія Патруса-Карпатського «Голуба далечінь», зібрання прози письменника і посла Сойму Карпатської України Юрія Станинця, проза Олександра Сливки, а також поезія Івана Ірлявського та його побратимів, яку вміщено в збірнику «Моя Карпатська Україна». 
Отже, письменники і бібліотекарі доклали всі зусилля, щоб мовою книжкових виставок розповісти широкому колу шанувальників української літератури і, зокрема, юних поколінь наших співвітчизників про красу, ніжність і водночас гартовану в боротьбі за незалежність України мужність і незламність художнього слова співців Карпатського краю.


 

2019-03-07

Шановні користувачі! Для вас нові надходження до Відділу наукової інформації та бібліографії.

2019-03-04

Шановні користувачі! Для вас нові надходження до Відділу художньої літератури.

2019-01-14
Шановні колеги та користувачі, до вашої уваги у розділі "Електронна бібліотека" електронна версія покажчика.

 

2018-02-13

Пропонуємо вашій увазі новий розділ "Унікальне Закарпаття".