"Дзюба – то постать століття"

 І. Кошелівець

 

Іван Дзюба (1931-2022) – відомий український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України (2001), академік НАНУ, Міністр культури України (1992-1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999-2001), керівник відділу загальних енциклопедичних досліджень Інституту енциклопедичних досліджень НАН України. Співголова Головної редакційної колегії "Енциклопедії сучасної України". Головний редактор журналу "Сучасність" (1990-ті рр.), член редколегій наукових часописів "Київська старовина", "Слово і час", "Євроатлантика" та ін.

З біографії

Іван Дзюба народився 26 липня 1931 року в с. Миколаївці Волноваського району Донецької області. Рятуючись від Голодомору, родина переїхала в селище Новотроїцьке, потім – в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ), де Іван закінчив середню школу. У роки Голодомору, згадував Іван Михайлович, його бабуся терла кору, щоб прогодувати родину, а мати працювала санітаркою в лікарні, куди привозили виснажених голодом людей. До 17 років майбутній поборник української самостійності розмовляв російською мовою. У 1953 році Дзюба блискуче закінчив російське відділення філологічного факультету Донецького (тоді Сталінського) педагогічного інституту – був сталінським стипендіатом, але періодично конфліктував з інститутським керівництвом. Для продовження навчання він переїхав до Києва, де занурився в українську культуру й мову. У 1956 році після навчання в аспірантурі Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка підготував під керівництвом академіка О. І. Білецького кандидатську дисертацію "Сатира В. Маяковського" і успішно захистив її. З 1956 року – працював у видавництві "Дніпро", 1958 року перейшов працювати до часопису "Вітчизна". У 1959 році – вступив до Спілки письменників України. Доленосною для Дзюби стала поїздка разом з молодими поетами – Миколою Вінграновським та Іваном Драчем у Львів, що відбулася у 1962 році. Там він познайомився з Мартою –  студенткою фізичного факультету Львівського університету. Через рік вони одружилися й провели разом усе життя. У 1965 році Дзюба опублікував свою найвідомішу працю – памфлет "Інтернаціоналізм чи русифікація", доводячи в ньому, що "ідея асиміляції націй, ідея про майбутнє безнаціональне суспільство – це не ідея наукового комунізму, а того "комунізму", який Маркс і Енгельс називали казарменим". Тобто він спирався на праці Леніна, Маркса та Енгельса, цитував партійні постанови. Дзюба сподівався, що партія врахує перегини в національній політиці й виправить це. Але його сподівання не здійснилися. Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві "Молодь", а за 2 роки до цього з таким самим вердиктом – "за ідеологічні помилки", він був звільнений з посади завідувача відділу критики журналу "Вітчизна". За кордоном памфлет був виданий англійською, французькою, італійською та китайською мовами. "Інтернаціоналізм чи русифікація? " став одним із найвідоміших зразків самвидаву, тиражувався сотнями рукописних чи передрукованих примірників. Спецслужби викликали Дзюбу на "профілактичні бесіди", намагалися умовити його відмовитися від своїх переконань, але марно. У грудні 1969 р. була спроба надавити на літератора через Спілку письменників – виключити його з її лав. Не вдалося. 2 березня 1972 року відбулося засідання Президії НСПУ, на якому знову розглядалася персональна справа Івана Дзюби. Цього разу його виключили "за порушення статуту СПУ і виготовлення та розповсюдження матеріалів, які мають антирадянський, антикомуністичний характер, виражають націоналістичні погляди, зводять наклепи на радянський лад і національну політику партії та радянської держава ". 18 квітня 1972 року І. Дзюба був заарештований. У пункті "звинувачення" була зазначена праця "Інтернаціоналізм чи русифікація? ". Опинившись за ґратами, Дзюба через деякий час був змушений написати покаянного листа – загострення туберкульозу, яким він хворів ще зі студентських років, потребувало інших умов життя і постійного лікування. Перебування у таборах з подальшою висилкою могло швидко закінчитися для нього смертю. Літератора випустили на волю у листопаді 1973 року за умови, що він буде оспівувати "літератури народів СРСР". Чимало однодумців Івана Михайловича припинили спілкування з родиною Дзюбів. З 1974 по 1982 рік Дзюба працював коректором, а потім – літературним кореспондентом багатотиражної газети Київського авіазаводу. З 1982 року – перейшов на творчу роботу, але майже п’ятнадцять років – з 1972 по 1986 р. – був позбавлений можливості друкувати свої праці про українську літературу. Лише з початком перебудовчих процесів у кінці 1980-х років І. М. Дзюба міг вільно творити і брати участь у громадському житті. Восени 1989 року він став одним із засновників "Народного Руху України",  президентом Республіканської асоціації україністів. З 1991 р. – головним редактором журналу "Сучасність", згодом – головою редакційної ради. З листопада 1992 року по серпень 1994 р. він – міністр культури України. Як людину величезної ерудиції, одного з найавторитетніших діячів української культури, його призначили співголовою Головної Редакційної колегії "Енциклопедії сучасної України", а з 1999 по 2001 рік – головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Помер Іван Михайлович Дзюба 22 лютого 2022 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Творча діяльність

Перша книга І. Дзюби – "Звичайна людина чи міщанин? ", вийшла друком у 1959 році і відразу засвідчила появу неординарної творчої особистості в українській літературній критиці. Памфлет "Інтернаціоналізм чи русифікація? " став свого роду маніфестом українців-шестидесятників. 

Загалом – Дзюба є автором понад 400 наукових праць, які мали величезний вплив на формування нації та загальнокультурний процес в Україні. Це більше 20 монографій, присвячених актуальним проблемам історії і сучасного стану української культури, літератури та мистецтва –  дослідження, присвячені національним історичним і культурним цінностям, питанням стану та розвитку української мови, культурології, історії української літератури, а також – дослідження творчості Тараса Шевченка, Івана Багряного, Миколи Вінграновського, Василя Голобородька, Івана Драча, Володимира Забаштанського, Ліни Костенко, Павла Мовчана та багатьох інших українських письменників і поетів ХІХ–ХХІ століття.

У науково-творчій спадщині Івана Дзюби значне місце посідає його Шевченкіана – зокрема книга "Тарас Шевченко. Життя і творчість" стала своєрідним підсумком багатолітніх пошуків науковця, заглибленого в життя і творчість генія українського народу. У цій науковій, об’ємній за розміром розвідці скрупульозно, крок за кроком, простежується земний шлях Тараса Шевченка, поділений на  певні часові періоди. Перед читачем постає справжній життєпис Великого Кобзаря, в якому, здається, не пропущено жодної суттєвої деталі з його непростої біографії, осмислено і потрактовано чи не кожен поетичний рядок його безсмертної поезії.

Дзюба мав феноменальну рису – вміння відкрити незвичайні моменти у творах чи авторах, які всім здаються добре відомими. Прикладом можуть служити його стаття "Перший розум наш" про Григорія Сковороду (1962) з нестандартністю формулювань і загальних висновків про джерела творчості нашого співвітчизника та його місця у світовій науці й культурі, фундаментальна праця "Грані кристала", публічна лекція "У світі думки Лесі Українки", літературне дослідження книжки "Чорний романтик" популярного на сьогодні українського письменника Сергія Жадана (2017), книга "Золота нитка перетину"(2021) з нарисами про багатьох діячів української культури ХХ століття. Закінчує цю книжку "Нарис про Миколу Бажана", у якому Іван Михайлович дає блискучий, енциклопедичний портрет великого поета України.

Іван Дзюба був автором сценаріїв фільмів: "Василь Симоненко" (1988), "Українці. Надія"(1992)  та співавтором сценаріїв серій "Поет і княжна", "На цій окраденій землі", "Душа з призначенням прекрасним", "Доле моя, де ти? ", телесеріалу "Тарас Шевченко. Заповіт"(1992–1997) тощо.

Нагороди і відзнаки

Іван Дзюба є Лауреатом Міжнародної премії фундації Антоновичів за есе "У всякого своя доля" (1990), Міжнародної літературної премії від Фундації Івана Багряного (1996), літературної недержавної премії Олеся Білецького та наукової премії НАН України імені Володимира Вернадського.

У 1991 році І. Дзюба став лауреатом Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва за серію публіцистичних виступів "Бо то не просто мова, звуки…", статті "Україна і світ", "Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність? ".

26 липня 2001 року указом Президента України Л. Д. Кучми Івану Дзюбі було присвоєне звання Герой України з врученням ордена Держави – за визначні трудові досягнення, заслуги перед Україною у розбудові її державності та відродженні національної духовності.

У 2008 році книга Івана Дзюби "Тарас Шевченко. Життя і творчість" стала лауреатом Всеукраїнського рейтингу "Книжка року 2008" в номінації "Хрестоматія – Критика, біографії, мемуари".

У 2017 році Дзюба отримав Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу "Шевченківська енциклопедія" (у складі колективу).

Дзюба став кавалером ордена Свободи (2009), орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2022).

Вшанування пам'яті

Вулиці у містах Вінниця, Київ, Краматорськ, Кременчук, Чернівці віднині названо на честь Івана Дзюби.

У листопаді 2023 року у прокат вийшла документальна стрічка режисера Сергія Буковського "Іван і Марта", яка розповідає історію кохання подружжя Дзюб, а також – дружбу й співтворчість українських шістдесятників на тлі епохальних змін та зламів. 

Джерело

фото: I -VIN.INFO

 

 

З творчого доробку Івана Дзюби

 

83.3(2Ук)7 Д 43 Дзюба, І. М. Автографи відродження : літ.-крит. нариси / І. М. Дзюба ; ред. О. І. Никанорова. – К. : Радян. письменник, 1986. – 304 с. – Бібліогр. у підрядк. прим. "Автографи відродження" – це відома збірка літературно-критичних нарисів видатного українського дисидента, літературознавця та академіка Івана Михайловича Дзюби, видана у 1986 році видавництвом "Радянський письменник".

83.3(2Ук)1 Д 43 Дзюба, І. М. У всякого своя доля: (епізод із стосунків Шевченка зі слов’янофілами) : літ.-крит. нарис / І. М. Дзюба. – К. : Радян. письменник, 1989. – 371 с. – Бібліогр. у підрядк. прим. "У всякого своя доля" — це відомий літературно-критичний нарис видатного українського літературознавця, дисидента й громадського діяча Івана Дзюби, виданий у Києві в 1989 році. Головна тема праці – складні стосунки Тараса Шевченка з російськими слов'янофілами (зокрема, з письменниками Іваном Аксаковим, Юрієм Самаріним та іншими).

81.411.4 Д 43 Дзюба, І. М. Бо то не просто мова, звуки... : роздуми письменника / І. М. Дзюба. – К. : Радян. письменник, 1990. –136 с. – (Роздуми письменника).  "Бо то не просто мова, звуки.." – це цикл знакових публіцистичних статей видатного українського літературознавця, дисидента й академіка Івана Михайловича Дзюби. Вперше опубліковані у 1987-1988 роках, згодом ці праці були видані окремою книгою, за яку автор здобув Шевченківську премію.

83.3(4УКР)5 Д 43 Дзюба, І. М. "Застукали сердешну волю..." (Шевченків "Кавказ" на тлі непроминального минулого) : до 150-річчя з часу написання "Кавказу" / І. М. Дзюба. – К. : Дніпро, 1995. – 62 с. – Бібліогр.: с. 52-55. "Застукали сердешну волю... " – це відома літературознавчо-публіцистична праця видатного українського дисидента й академіка Івана Дзюби, видана у Києві в 1995 році. Повна назва твору: "Застукали сердешну волю..." (Шевченків "Кавказ" на тлі непроминального минулого)". Автор блискуче проводить паралелі між Шевченковими інвективами (гнівними звинуваченнями) та подіями новітньої історії України, зокрема війнами Росії проти чеченців, а згодом — окупацією Криму та війною на сході.

71.03(4УКР) Д 43 Дзюба, І. М. Між культурою і політикою / І. М. Дзюба ; ред. М. Петровський ; відп. за вип. І.  Гільбо ; Нац. ун-т "Києв.-Могил. акад.", Центр Євр. гуманіт. дослідж. – К. : Сфера, 1998. – 373 с. – Бібліогр. наприкінці ст. "Між культурою і політикою" – це фундаментальна збірка вибраних праць видатного українського дисидента, літературознавця та другого міністра культури незалежної України Івана Дзюби. Видана у 1998 році, книга охоплює статті автора до 1998 року та глибоко аналізує нерозривний зв'язок між національною ідентичністю, літературою та державотворенням. Збірник демонструє багатогранність інтелектуальних інтересів Дзюби.

83.3(4УКР)6 Д 43 Дзюба, І. М. Спрага / І. М. Дзюба ; упоряд. В. Абліцов. – К. : Укр. Світ, 2001. – 280 с : фот. – (Український портрет). – Бібліогр.: с. 237-240. "Спрага" – це фундаментальна публіцистично-літературознавча книга видатного українського дисидента, літературознавця та академіка Івана Дзюби, видана у 2001 році. Вона є збіркою його знакових статей та інтерв’ю, що охоплюють проблеми національної ідентичності, збереження духовності та осмислення української культури.

66.3(4УКР) Д 43 Дзюба, І. М. Починаймо з поваги до себе : статті, доповіді / І. М. Дзюба. – К. : Просвіта, 2002. – 58 с.  "Починаймо з поваги до себе" – це відома збірка статей та доповідей видатного літературознавця, дисидента та громадського діяча Івана Дзюби, видана у 2002 році Видавничим центром "Просвіта". У цій роботі автор звертається до фундаментальних питань національної свідомості, громадянської відповідальності, культури та збереження української ідентичності.

63.3(4УКР)6 Д43 Дзюба, І. М. Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна / І. М. Дзюба. – К. : Криниця, 2003. – 144 с. – (Моя книгозбірня).  "Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна" — відоме науково-публіцистичне дослідження видатного українського літературознавця та дисидента Івана Дзюби, видане у 2003 році. Повна назва праці охоплює історичну ретроспективу.

63.3(4УКР)62 Д43 Дзюба, І. М. Інтернаціоналізм чи русифікація? / І. М. Дзюба. – К. : Києво-Могилянська Академія, 2005. – 336 с. + Додатки. – Бібліогр.: с. 280-283. – Режим доступу : https://ounb.uz.ua/go/fj Текст доступний на сайті Електронної бібліотеки https://diasporiana.org.ua "Інтернаціоналізм чи русифікація? " – це фундаментальний критичний нарис українського літературознавця та дисидента Івана Дзюби, написаний восени-взимку 1965 року. Книга стала найвідомішим українським дисидентським твором, у якому розвінчувалася колоніальна національна політика СРСР. Електронна бібліотека

83.3(4УКР)6 Д43 Дзюба, І. М.  З криниці літ : у 3-х т. Т. 1 : Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про добрих сусідів і духовну рідню / І. М. Дзюба. – К. : Вид. дім "Києво -Могилян. акад.", 2006 – 976 с.: портр. У першому томі вибраних праць Івана Дзюби подано статті, доповіді, рецензії від початку 60-х років минулого століття до наших днів. Майже піввіку українського літературного життя побачено очима його активного учасника, уважного і вдумливого літературного критика та дослідника. 83.3(4УКР)6 Д43 Дзюба, І. М.  З криниці літ : у 3-х т. Т. 2 : Шевченко і світ. Естетика і культурологія. Знайомство з десятою Музою. "Бо то не просто мова, звуки..." Тернисті дороги порозуміння / І. М. Дзюба. – К. : Вид. дім "Києво-Могилян. акад.", 2006. – 976 с.: портр.  У цьому томі зібрані глибокі компаративістські дослідження творчості Тараса Шевченка та її європейського контексту. 83.3(4УКР)6 Д 43 Дзюба, І. М.  З криниці літ : у 3 т. Т. 3 : Літературні портрети ; Дніпровський меридіан ; Зі спогадів / І. М. Дзюба. – К. : Вид. дім "Києво-Могилян. акад.", 2007. – 896 с. – Бібліогр. у підрядк. прим. – Імен. покаж.: с. 877-894.  Книга об'єднує глибокі літературні портрети класиків української літератури XIX та XX століть, а також вміщує розділи "Дніпровський меридіан" та "Зі спогадів" (про видатних діячів культури).

821.161.2.09"18" Д43 Дзюба, І. М. Тарас Шевченко : життя і творчість / І. М. Дзюба. – К. : Вид. дім "Києво-Могилян. акад.", 2008. – 720 с.: іл. – Бібліогр. у підрядк. прим. – Імен. покажч.: с. 454-716.  Праця Івана Дзюби поєднує розповідь про життєвий і творчий шлях великого поета й художника з інтерпретацією його спадщини, аналізом конкретних творів та характерних мотивів поезії й прози в синхронному й діахронному вимірах. У цій праці, автор прагнув охопити весь обшир літературної та громадянської діяльності великого сина України в широкому історичному й естетичному контексті, розкрити центральне місце Шевченка в усьому національному житті, з'ясувати природу його магнетичної влади над поколіннями українців.

83.3(4УКР)6 Д 43 Дзюба, І. М. Спогади і роздуми на фінішній прямій : [мемуари] / І. М. Дзюба ; вступ. ст. М. Г. Жулинський. – К. : Криниця, 2008. – 928 с. : портр., іл. "Спогади і роздуми на фінішній прямій"– це фундаментальна мемуарно-автобіографічна праця видатного українського дисидента, літературознавця та громадського діяча Івана Михайловича Дзюби. Книга є глибоким осмисленням власного життя на тлі епохи. Вона охоплює дисидентський рух, добу шістдесятників та здобуття Україною незалежності. Перша частина – це розповідь про дитинство, шкільні й студентські роки; сім’ю, родичів, сусідів, про зниклу і зникаючу Атлантиду української Донеччини, – донецького українського села і робітничого селища. Їх поглинуло XX століття, вони існують фізично, але вже не в тій якості… Друга частина спогадів відтворює суспільно активний період життя автора: від 1960-х років і до наших днів, торкається проблем утвердження незалежної Української Держави. Але основна увага - до внутрішнього світу, до переживань і формування світогляду оповідача, до "непарадних" сторінок історії, до постатей людей, поруч із якими автор верстав нелегкі життєві шляхи.

821.161.2.09 Д 43 Дзюба, І. М. На трьох континентах : у 3 кн. Кн. 1 : "Нашого цвіту по всьому світу..." ; Від Малоросії до України ; Екциклопедія опору / І. М. Дзюба. – К. : Кліо, 2013. – 808 с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим. та наприкінці ст. – Імен. покажч.: с. 781-805.  Це фундаментальне літературознавче дослідження академіка Івана Дзюби, що відкриває масштабну трилогію про творчість української діаспори в Європі, Америці та Австралії. Перша книга масштабної праці присвячена огляду процесів літературної творчості українців на їхній етнічній території, а також у місцях розселення за межами батьківщини. Крізь призму десятиліть автор досліджує прагнення до національної єдності попри державні та ідеологічні кордони. Розраховано на читачів, які цікавляться історією й сучасним станом української літератури та культури.

84(4УКР)6 Д 43 Дзюба, І. М. Не окремо взяте життя / І. М. Дзюба ; післямова М.  Жулинський. – К. : Либідь, 2013. – 760 с.: іл. Це найповніше зібрання спогадів і роздумів видатного письменника, вченого й громадського діяча – нашого сучасника, людини, якій є що сказати світові.

821.161.2.09"19" Д 43 Дзюба, І. М. У літературі й навколо : з боргів давніх і новонабуваних / І. М. Дзюба. – К. : Либідь, 2015. – 424 с. : іл., портр. – (Програма "Українська книга").  Фундаментальна праця видатного українського літературознавця, дисидента та громадського діяча Івана Дзюби, видана видавництвом "Либідь". Це зібрання об'ємних літературно-критичних статей та есеїв, що виходять далеко за межі суто академічного літературознавства.

83.3(4УКР)5 Д 43 Дзюба, І. М. Тарас Шевченко серед поетів світу / І. М. Дзюба. – К. : Либідь, 2016. – 424 с. : іл., портр. – (Програма "Українська книга"). – Бібліогр. у підрядк. прим.  Фундаментальне літературознавче дослідження академіка Івана Дзюби, видане у видавництві "Либідь". Книга розглядає творчість Тараса Шевченка в широкому глобальному контексті, порівнюючи його ідеї та поетичний талант із провідними мислителями світу.

821.161.2.09 Д 43 Дзюба, І. М. Чорний романтик Сергій Жадан / І. М. Дзюба. – К. : Либідь, 2017. – 112 с. : іл.  Літературне дослідження творчості найрезонанснішого українського письменника-сучасника Сергія Жадана. Ця книжка – своєрідна зустріч двох поколінь українських літераторів. Авторитетний і досвідчений Іван Дзюба ділиться своїми думками щодо творчості Жадана  одного з кумирів нинішньої молоді.

821.161.2.09"19/20" Д 43 Дзюба, І. М. Є поети для епох : Ліна  Костенко про свій і наш з вами час. І про світове безчасся / І. М. Дзюба. – К. : Либідь, 2019. – 144 с. : портр., іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.  Це книжка про письменника в Часі – і про Час у житті й творчості письменника. Перед читачем розгортається ніби писаний на окремих аркушах літопис долі Ліни Костенко – і долі країни в часи тоталітарної системи та в період боротьби за Незалежність, захисту її здобутків. Глобальні історичні події перетинаються зі щасливими й сумними моментами родинного життя, драматичні передчуття й іронічні коментарі переплітаються, голоси рідних і друзів  творять поліфонію, яка з хаосу дисонансів вичакловує гармонію, світло, любов.

821.161.2.09 Д 43 Дзюба, І. М. Із плину літ : публіцистика / І. М. Дзюба ; упоряд. Є. Пшеничний. – Дрогобич : Коло, 2019. – 564 с. – Імен. покажч.: с. 553-562.  Це фундаментальна збірка вибраних публіцистичних статей видатного українського літературознавця, дисидента та громадського діяча Івана Дзюби. Книга охоплює широкий пласт текстів, написаних автором упродовж кількох десятиліть, починаючи з 1960-х років. У збірці представлені статті, присвячені актуальним проблемам розвитку української культури, літератури, суспільно-політичного життя та національного відродження.

821.161.2.09 Д 43 Дзюба, І. М. Золота нитка: нариси про (не)знаних / І. М. Дзюба ; упоряд. О. Сінченко ; Нац. ун-т "Києв.-Могилян. акад.", Центр Європ. гуманіт. дослідж., Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. – К. : Дух і Літера, 2020. – 392 с. – (Постаті культури). – Бібліогр. у підрядк. прим.  У цій книжці подано есеї про українських письменників різних часів і різної життєвої та політичної долі – але всі вони створювали ту традицію відповідальності перед своїм народом і пошуку нового слова, яку Ольга Кобилянська назвала "Золотою ниткою" української літератури.

 

Матеріали про життя та творчу діяльність Івана Михайловича Дзюби

 

83.3(4УКР)6 Р 27 Рахманний, Роман. Вогонь і попіл : порив і злам Івана Дзюби / Р. Рахманний ; передм. М. Антонович. – Монтреал : ВІк, 1974. – 112 с.      Постать Івана Дзюби вже кільканадцять років привертає до себе увагу української громадськості. Спершу він виявив себе як вдумливий і глибокий критик, який умів з мотлоху української совєтської літератури витягати, нечисленні до речі, твори варті уваги, проаналізовував їх, виявляв у них цінне і гідне пошани та вказував на непроминальні вартості. На цьому шляху він поволі перетворився в рупор чесної і гідної української думки, яка саме в тих часах (1960-ті роки) починала формуватися в Україні. Остання діяльність І. Дзюби спричинила те, що тепер його загально бойкотують всі чесні українці потойбіч: «залізної завіси».

Частакова, Надія Сергіївна. Іван Дзюба: дух і творчість : літ. портр. / Н. Частакова. – К. : Пульсари, 2016. – 206 с. : фот. – Бібліогр.: с. 204-206. У літературознавчій розвідці осмислено творчість сучасного літературознавця, критика, культуролога Івана Дзюби. Зосереджено увагу на специфіці методологічного підходу вченого до явищ літератури й мистецтва, домінантах літературно-критичних праць, значенні особистості І. Дзюби в культурному й суспільно-історичному житті України другої половини ХХ – початку ХХІ століть, позначених непростими явищами й процесами. Книга призначена для широкого кола читачів: фахівців у галузі літературознавства, викладачів, учителів, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться літературним процесом ХХ–ХХІ століть.

83.3(4УКР)6 Д43 Іван Дзюба – талант і доля [Електронний ресурс] : біобібліогр. нарис / М-во культури і туризму України, Нац. парлам. б-ка України ; бібліогр.-уклад. Т. М. Заморіна ; відп. за вип. В.О. Кононенко. – К. : Київ. правда, 2005. – 118 с. – (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 7). – Режим доступу : https://ounb.uz.ua/go/fk "Іван Дзюба – талант і доля" – це фундаментальний біобібліографічний нарис, присвячений життю та творчості видатного українського літературознавця, дисидента і громадського діяча Івана Михайловича Дзюби. Видання містить статтю Марка Павлишина, присвячену творчій біографії вченого, а також бібліографію творів Дзюби і літератури про нього. Видання розраховане на широке коло науковців, учителів-словесників, працівників бібліотечних та інформаційних служб та всіх, кого цікавлять питання культури і духовності.

71.4 (4Укр) Ш 37 Дзюба Іван Михайлович : авт.-упоряд. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюба // Шевченківські лауреати 1962-2001. – К. : Криниця, 2001. – С. 136. Вміщено короткі біографічні відомості про видатних громадських, політичних, і культурних діячів, визначних учених, висвітлено роль і місце кожної особи в історичному розвитку України минулого століття.

63.3(4УКР) Ш 26 Шаров, Ігор. Дзюба Іван Михайлович (1931 р. н.) : уроки правди / І. Шаров // Шаров, І. Вчені України : 100 видатних імен. – К. : АртЕк, 2006. – С. 114-118. : фот. Український історик та літературознавець Ігор Шаров у своїх фундаментальних працях, зокрема у книзі "Вчені України: 100 видатних імен", відводить Івану Дзюбі одне з чільних місць в інтелектуальній еліті.

929(477) У-45 Кіраль, С. С. Протоколи допитів Івана Дзюби та персональна справа Івана Чендея як джерела вивчення їх громадянської позиції за доби шістдесятництва ; КДБ проти Івана Дзюби: до історії передачі в Чехословаччину праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?" (документи кримінальной справи № 55) [Електронний ресурс] / С. С. Кіраль // Українська біографістика = Biographistica Ukrainica : зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж. – Вип. 19 / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; редкол.: М. Г. Палієнко, В. І. Попик [та ін]. – К. : Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, 2020. – С. 145-211. – Бібліогр. наприкінці ст. – Режим доступу : https://ounb.uz.ua/go/fd

929(477) Н 30 Нартов, Віктор Васильович. Іван Дзюба / В. В. Нартов // Нартов, В. В. Видатні особистості України : факти, документи, оцінки. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2007. – С. 342-348. Це дві різні особистості в українській історії та літературі, об'єднані тим, що обидва є авторами відомих історичних та літературознавчих праць. Віктор Нартов відомий як автор популярних книг та навчально-методичних матеріалів для шкіл та ВНЗ. Його праці охоплюють широкий період вітчизняної історії, зокрема теми козацтва та персоналій.

92(4УКР) Е 64 Жулинський, М. Г. Дзюба Іван Михайлович / М. Г. Жулинський // Енциклопедія Сучасної України. Т. 7. Ґ - Ді / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка ; редкол. : І. М. Дзюба [та ін.]. – К., 2007. – С. 554-555. Микола Жулинський та Іван Дзюба – видатні українські літературознавці, академіки НАН України та інтелектуальні провідники, чия багаторічна співпраця та дружба відіграли ключову роль у формуванні сучасної української гуманітаристики. Їх об'єднувала спільна праця над збереженням та розвитком національної пам'яті і культури.

83.3(4УКР) Ж 87 Жулинський, М. "У мене свій світ, своя позиція". Навздогін із пером у руках за невтомним марафонцем / М. Жулинський // Жулинський, М. Українська література: творці і твори: учням, абітурієнтам, студентам, учителям. – К. : Либідь, 2011. – С. 935-951. Есе Миколи Жулинського – це глибокий літературно-критичний та біографічний нарис. Вперше стаття була опублікована у часописі "Слово і час" (№7 за 2006 рік), де її автор досліджує феномен видатного українського дисидента, літературознавця та громадського діяча Івана Дзюби з нагоди його 75-річчя.

821.161.2.09"19" Т 21 Тарнашинська, Л. Талант бачити культуру як цілісність: Іван Дзюба в контексті своєї доби / Л. Тарнашинська // Тарнашинська, Л. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління: (іст.-літ. та поетикальний аспекти) : [монографія] / Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Наук. Центр дослідж. проблематики укр. шістдесятництва. – 2-ге вид, допов. – К. : Смолоскип, 2019. – С. 440-500. "Талант бачити культуру як цілісність: Іван Дзюба в контексті своєї доби" – це відома літературознавчо – критична розвідка української дослідниці Людмили Тарнашинської. Стаття та однойменний розділ присвячені осмисленню феномену Івана Дзюби як інтелектуала, літературознавця, дисидента та морального авторитета нації.

***

Академік Микола Жулинський: шлях громадянина і науковця (діалог Івана Дзюби та Миколи Сулими) // Слово і час. – 2020. – № 4. – С. 78-87.
Барабаш, Ю."Шевченківський текст" Івана Дзюби / Ю. Барабаш // Дивослово. – 2008. – № 3. – С. 45-50.
Баранов, В. Духовний імператив Івана Дзюби / В. Баранов // Київ. – 2006. – № 7/8. – С. 2-5.
Волошина, Н. Національний мислитель нашого часу. Іван Михайлович Дзюба / Н. Волошина // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – № 4. – С. 2-5.
Гармазій, Н. Мій Іван Дзюба / Н. Гармазій // Літературна Україна. – 2021. – 31 лип. (№ 15-16). – С. 3.
Голобородько, Я. Ю. Духовні пріоритети Івана Дзюби: до 80-річчя укр. діяча / Я. Ю. Голобородько // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. – № 19/21. – С. 82-84.
Голобородько, Я. Мегамислення Івана Дзюби : у контексті 80-річчя літературознавця й громадського діяча / Я. Голобородько // Українська література в загальноосвітній школі. – 2011. – № 11. – С. 2-4.
Голобородько, Я. Духовні автобани Івана Дзюби / Я. Голобородько // Слово і час. – 2011. – № 7. – С. 15-19.
Дзюба Іван Михайлович // Імена  України : біогр. щорічник. 2001 / Укр. академія наук нац. прогресу ; Ін- т гуманіт. досліджень ; уклад. : Л. Г. Андрієнко, С.А. Бакута, Т.Л. Горбань [та ін.] – К. : Фенікс, 2002. – С. 164: портр.
Дончик, В. Під знаком Івана Дзюби / В. Дончик // Дивослово. – 2006. – № 7. – С. 55-56.
Ємець-Доброносова, Ю. Іван Дзюба "Золота нитка: нариси про (не)знаних" : присвячені постатям української культури ХІХ-ХХ століть / Ю. Ємець-Доброносова // Критика. – 2022. – Ч. 11-12. – С. 39.
Жулинський, М. Духовний мобілізатор нації. Іванові Дзюбі - 90! / М. Жулинський // Літературна Україна. – 2021. – 31 лип. (№ 15-16). – С. 1-2. – Бібліогр. наприкінці ст.
Жулинський, М. Лише кілька зустрічей. Із багатьох. Згадуючи Івана Дзюбу : [укр. літературознавець, літературний критик] / М. Жулинський // Літературна Україна. – 2023. – № 13-14. – С.6: фот.
Іван Михайлович Дзюба : [некролог] // Слово і час. – 2022. – № 3. – С. 116-118.
Іваничук Р. Моє слово про лідера шістдесятників : [про І. Дзюбу] / Р. Іваничук // Дивослово. – 2006. – № 7. – С. 53-54.
Ільницький, М. Цілісність індивідуальності : [про І. Дзюбу] // Дивослово. – 2006. – № 7. – С. 57.
Кампо, В. Захист гідності та прав людини в культурологічній доктрині академіка Івана Дзюби / В. Кампо // Голос України. – 2021. – 22 січ. (№ 11). – С. 4.
Касян, Л. "Спогади і роздуми на фінішній прямій" Івана Дзюби в контексті автобіографічно-мемуарного дискурсу українських шістдесятників / Л. Касян // Слово і час. – 2013. – № 7. – С. 54-67. – Бібліогр. в кінці ст.
Кирпа, Г. Чотири листи від Івана Дзюби : [спомини автора] / Г. Кирпа // Слово Просвіти. – 2024. – 4-10 квіт. (№ 13). – С. 3 : фот.
Панченко, В. Іван Дзюба – літературний сталкер / В. Панченко // Київ. – 2001. - № 7/8. – С. 138-145.
Речицький, В. Іван Дзюба. In memoriam / В. Речицький // Критика. – 2023. – Ч. 1-2. –  С. 36-39.
Роман, М. "Ваші оцінки творів Івана Дзюби – це ніби бальзам на мою душу" : лист Міхала Романа до Михайла Наєнка / М. Роман // Українська літературна газета. – 2023. – № 11. – С. 10 : фот.
Сверстюк, Є. Іван Дзюба – талант і доля / Є. Сверстюк // Дивослово. – 1997. – № 9. – С. 2-8.
Скорик, Б. "Дороге і важливе" від Івана Дзюби / Б. Скорик // Літературна Україна. – 2013. – 28 берез. – С. 1, 2.
Скрипник, Г. Етнонаціональні аспекти наукового доробку Івана Дзюби / Г. Скрипник // Народна творчість та етнографія. – 2001. – № 3. –С. 13-19.
Стріха, М. Іван Дзюба: не окремо взяте життя : [про кн. І. Дзюби "Не окремо взяте життя"] / М. Стріха // Слово Просвіти. – 2013. – 28 берез.-3 квіт. (Ч. 13). – С. 6.
Шаповал, Ю. Справа Івана Дзюби / Ю. Шаповал // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2011. – № 1. – С. 259-295.
Щербак, Ю. Пам‘яті Івана Дзюби / Ю. Щербак // Українська літературна газета. – 2022. – 25 лют. (№ 4). – С. 2.

Інтернет-ресурси: