Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA EN 

Віртуальні виставки

2017

"Імпресія життя та творчості Еміліана Грабовського"

2017-11-17
до 125-річчя від дня народження художника

Грабовський Еміліан (1892 – 1955) -  живописець, графік. Член Національної спілки художників України.  

Еміліан Грабовський підтримав творчі плани Ерделі й Бокшая і належить до перших провідників нового мистецтва в краї. Його головним художнім інтересом була природа рідного краю, яку він послідовно розробляв у найкращих традиціях реалізму з великою ретельністю і дотриманням правдивості зображення. Художник знайшов своє звучання, можливо не таке барвисте й темпераментне порівняно з творами Ерделі й Бокшая, однак витончено ліричне й довірливо щире. Особливістю його таланту стало досконале володіння олівцем, вміння штрихами вивести тональні співвідношення. Він був єдиним на той час майстром графічного пейзажу.

Еміліан Грабовський, син польського інженера-землеміра, учасника антиросійського повстання 1863 – 1864 років, народився 20 листопада 1892 року в Ужгороді. Грабовський їде на навчання до Будапешта того ж року, що й Ерделі – 1911. Спочатку вчиться в училищі прикладного мистецтва, потім – у Вищій школі образотворчого мистецтва. Кінець 1918 року проводить на творчій базі в Нодьбані (нині Бая-Маре, Румунія). На зламі 1910-х і 1920-х років молодий митець створює багато чудових рисунків і робіт олією. Бере участь у виставці в Кошицях 1921 року. На жаль, через постійні нестатки скромний і невибагливий за характером художник вимушений був у 1926 році покинути Закарпаття і тринадцять років працювати в Будапешті, здебільшого художником-реставратором. Після повернення в Ужгород 1939 року розпочався новий етап його творчості. Грабовський стоїть на тих самих позиціях реалістичного живопису і так само працює у пейзажному жанрі, бере участь у виставках.

Помер Еміліан Грабовський в Ужгороді 20 жовтня 1955 року, переживши на місяць свого друга Адальберта Ерделі.  

Велике бачиться здалеку

2017-10-30
до 95-річчя від дня народження професора Василя Маркуся

Василь Васильович Маркусь (27 грудня 1922, с. Бедевля, Закарпаття — 15 жовтня 2012, Чикаго, США) — український науковець, публіцист, журналіст, пластовий і громадський діяч української діаспори в США. За фахом — юрист і політолог. Викладав політичні науки в університеті ім. Лойоли (Чикаго), дійсний член Національної академії наук України. Чоловік Дарії Маркусь. Член редколегії 11-томної «Енциклопедії українознавства», головний редактор 7-томної «Енциклопедії української діяспори».

Збирач і сіяч карпатського мелосу

2017-10-22
до 105-річчя від дня народження музикознавця, фольклориста, заслуженого діяча мистецтв України Дезидерія Євгеновича Задора
 
З  плином часу приходить чітке розуміння особливої ролі творчої постаті Дезидерія Євгеновича Задора у розвитку професійної музичної культури Закарпаття та України. Д. Задор – визначний музичний діяч, концертний піаніст і видатний композитор, талановитий педагог і відомий фольклорист. Разом із Іштваном Мартоном заснував закарпатську професійну композиторську школу. Д.Є.Задор залишив творчу спадщину, яка вивчається і надихає наступні покоління музикантів. 
У середині ХХ століття Д.Задор був найфаховішим музикантом краю. Він – перший закарпатець з аспірантською музичною освітою, піаніст європейської величини, продовжувач багатих традицій органної і хорової школи Закарпаття, один із перших професійних композиторів краю, провідний музикознавець-фольклорист і композитор «Подкарпатского Общества наук». Він народився 20 жовтня 1912 року в Ужгороді. Початкове музичне виховання Дезидерій Задор отримав від своїх музично-освічених батьків. Закінчивши угорську народну школу (1919-1924), навчання продовжував у реальній гімназії. Після закінчення реальної гімназії восени 1932 р. Д.Задор поступив до Празької консерваторії по класу фортепіано, яку закінчив у червні 1936 р. З великим успіхом у стислий термін – Д.Задор на «відмінно» закінчує одразу три факультети Празької консерваторії – фортепіанний, органний, диригентсько-хоровий, і його призвіще викарбуване на консерваторській дошці кращих випускників.
В 1937 році на міжнародному радіоконкурсі ім. Ф.Шопена Д.Задор серед 67 претендентів виборює почесне ІІ місце і звання лауреата, як піаніст успішно виступає в різних містах. 
Дезидерій продовжує вивчати місцевий фольклор та популяризує його композиторською творчістю, листується з Б.Бартоком. Утверджуючи розвиток місцевого виконавства, Дезидерій Євгенович багато концертує як піаніст і неодноразово виступає у престижних програмах Будапештської музичної академії, Будапештського та Кошицького радіо, диригує хором жіночої учительської семінарії, успішно виступає в дуетах.
У 1946 році в Закарпатті було відкрито Ужгородське музичне училище – перший професійний музичний заклад в області. Першим директором училища був призначений Дезидерій Євгенович Задор (1912-1985) – фундатор практично усіх основних напрямів професійного музичного мистецтва повоєнного Закарпаття. 
У 1946 році Д. Задора приймають до Спілки композиторів УРСР. Це зобов'язувало до активізації композиторської діяльності. На жаль, в цей час йому довелося повністю припинити фольклористичну діяльність. Однак, все рівно у 1949 році за недоліки ідеологічної роботи (тобто за захоплення музикою європейських композиторів!) Дезидерія Євгеновича знімають з поста директора училища. А з «хрущовською відлигою» у 1953 році призначають керівником Закарпатського народного хору, а вже у 1954 році художнім керівником Закарпатської філармонії.
На Закарпатті Д.Задор інтенсивно працював і творив до 1963 року, і практично в кожному напрямку музичного мистецтва Закарпаття залишив глибокий слід. Останній період його життя (1963-1985) був пов'язаний зі Львовом, де паралельно на двох кафедрах: спеціального фортепіано та композиції Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка, у Львівському відділенні Спілки композиторів СРСР його дуже поважали, любили, він мав численних учнів і шанувальників. Але творчих зв'язків з Закарпаттям Д.Задор не переривав, при найменшій можливості зустрічався і спілкувався з музикантами Закарпаття, давав поради, підтримував, надихав.
Композитор писав багато, у різних жанрах, загальна кількість творів перевищує 300.  Серед визначних творів Д.Задора – Концерт для фортепіано з оркестром, Концерт для цимбал з оркестром, кантата «Карпати» на сл. Ю. Гойди для солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру, фантазія «Тиса» для оркестру народних інструментів, симфонічна поема «Верховина», «Біля колиски» для мецо-сопрано, баритону і струнного оркестру, сюїта «Полонинські картинки» в 4-х ч. для струнного тріо, фантазія «Карпатська веселка» для фортепіано і камерного оркестру, фортепіанна соната, численні майстерні обробки закарпатських народних пісень для голосу з супроводом та різних складів хорів. 
В останні роки життя прийшло визнання і нагороди. Д.Задору було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України (1972), обрано у члени правління Львівської обласної організації СКУ, а з 1980 р. – у члени правління СКУ, нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, «Пошани».
Помер Дезидерій Євгенович 16 вересня 1985 року. По його останній волі похований на рідній землі в Ужгороді, на Кальварії.

Останній могікан - Д-р Вікентій Шандор

2017-10-10
(до 110-річчя від дня народження)

Окупанти подавали історію нашого народу невірно, 
подібно як і в інших українських землях, з очевидною метою викреслити його
український національний організм з історії та затерти в ньому свідомість
його власного історичного минулого.
Тільки завдяки великій життєвій силі, релігії та плеканню своїх традицій зберіг
наш нарід на всіх українських землях національний характер
та відчуття своєї соборно-державної приналежності.

Вікентій Шандор

Вікентій Шандор визначний представник уряду Карпатської України, відомий культурно-громадський діяч серед української діаспори США. Вікентій Шандор народився 12 жовтня 1907 року в с. Баранинці біля Ужгорода в родині Івана Шандора та Марії Петрус.
Перші дванадцять років життя В. Шандора припали на час жорсткої мадяризації, однак він був вихований на традиціях і вірі предків, материнській мові, історичній пам’яті, які оберігали в сім’ї Шандорів.
Після навчання у початковій і горожанській школах юнак у 1923 році поступив в Ужгородську торговельну академію, що згодом була перенесена в Мукачево, яку закінчив 1927 року. Навчання в академії стало дуже важливим етапом у формуванні його національної свідомості.

 

Музичний світ Євгена Станковича

2017-09-14
до 75-річчя від дня народження композитора

Я не боюсь того, що мені скажуть інші. Боятися треба того, що сам собі говориш… Є. Станкович

Роль і місце Євгена Федоровича Станковича в історії української музичної культури добре усвідомлені у вітчизняному музикознавстві. Видатний композитор, музично-громадський діяч, професор, академік Національної академії мистецтв України, лауреат численних вітчизняних і міжнародних премій і нагород, народний артист України, Герой України – усі ці характеристики і звання набувають особливої ваги, коли поряд з ними – ім’я Євгена Станковича. 

 

Вишиванка – генетичний код нації

2017-05-15
до Всесвітнього дня вишиванки

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Д. Павличко

 

У розмаїтті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості. Колись за кількістю й довершеністю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина підготувала до свого весілля, судили про її працелюбність.

 

Світовий книжковий простір

2017-04-26

  У письменника тільки і є один учитель: самі читачі.

     М. Гоголь

Сучасна світова література, як і класична, утверджує вічні цінності, правду, якою б гіркою вона не була, моральність, які б «свободи» їй не протиставляли. Відомо, що література зосереджує свою увагу передусім на людині, її особистому, громадському житті, ставить і розв’язує кардинальні питання буття; що є добро, а що — зло? У чому сенс життя?

Критика виділяє літературу елітну, маргінальну (тобто призначену для вузького читацького кола). Ця література вирізняється інтелектуальною й естетичною ускладненістю, наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності; часто суттєву роль у них відіграють літературний і культурний контексти. Такі твори потребують активного, освіченого й розвиненого читача, який би, ознайомлюючись із текстом, залучався до «співтворчості». Їм притаманне поєднання і взаємодія різних стилів,напрямів,течій; перевага постмодернізму; тяжіння до художнього осмислення сучасності.

На противагу такій літературі визначають також так звану масову. Це розважальна й дидактична белетристика, що друкується великими накладами і є складовою «індустрії культури». Твори являють собою спрощене, «комфортне» читання. їх типові ознаки — пригодницький або романтичний сюжет, що має зовнішню напружену динаміку й часто щасливий фінал.

Наша виставка не пропонує цілісної каритини літературного процесу за останні десятиліття, бо за його межами пролягає добрий десяток імен письменників, творчість котрих потребує глибинного осмислення. Ми представляємо вам  письменників нового століття, твори яких, на наш погляд, – вагомий  здобуток у сучасній світовій літературі.  Звісно, вибір імен суб`єктивний, але він відображає певні читацькі інтереси,  уподобання користувачів нашої бібліотеки.  

Почнемо з інтелектуальної літератури.

Ференц Семан: живопис як автобіографія

2017-03-24
(до 80-річчя від Дня народження)

Художник Ференц Яношович Семан відомий ужгородцям під мистецьким ім’ям Ечі (Öcsi). Народився 27 березня 1937 р. в м.Ужгород (тоді Чехословаччина).В історію образотворчого мистецтва України Ференц Семан увійшов як живописець, портретист, майстер жанрової картини. Представник андеґраунду у 60-80 роках минулого століття, один із найяскравіших бунтівників українського авангарду 60-х років. Працював також у безпредметному мистецтві.

У 1953-1958 рр. навчався в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва у А.Ерделі, Й.Бокшая, Ф.Манайла, А.Шепи. Протягом 1958-1960 рр. був вільним слухачем Талліннського художнього інституту.Ференц Семан був активним учасником Першої республіканської виставки молодих митців (м.Київ, 1966 р.). В рідному Ужгороді персональна виставка творів митця тривала аж два дні і була закрита чиновниками в 1968 р. З того часу – ще понад 20 років ігнорування особи автора владною верхівкою і критиками. 

Роки замовчування та глухоти офіційних установ закінчилися в 1990-му. Тоді тріумфально пройшла перша персональна ретроспективна виставка художника з приватних збірок у залах Закарпатського обласного художнього музею. Друзі та знайомі, просто поціновувачі мистецтва художника продемонстрували збережені ними самобутні та неповторні живописні полотна земляка. Ця виставка була подібна своїм впливом на суспільство та громаду Ужгорода до екзотичного, феєричного, довгоочікуваного свята свободи: свободи творчості і людини.

Ференц Семан був одним із засновників Товариства угорських художників ім.Імре Ревеса. У 1991 р. удостоєний звання лауреата Міжнародної премії ім.Шимона Голлоші для художників – угорців, які мешкають за кордоном. 26 серпня 2004 р. Ференц Семан помер в Ужгороді, похований на кладовищі Кальварія.

Твори митця зберігаються в Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая, приватних зібраннях України, Росії, Естонії, Вірменії, Словаччини, Чехії, Угорщини, Ізраїлю, Німеччини, Канади, США.

Життя заради нової України

2017-02-15
до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні

Небесна сотня дивиться із неба
На кожного із нас і на Майдан,
Там, біля Бога, вже щитів не треба,
І не тече гаряча кров із ран…
Відважні мужні хлопці українські
Боронять, певно, з янголами рай…
Тепер вони усі – Господнє військо
І моляться за отчий… рідний край…
Небесна сотня мирних демонстрантів
Співає нині гімни для Творця…
Влучити ж можуть кулі автоматів
Не в чисті душі, тільки у серця…
Десь плаче зараз мати чи дружина…
Тут барикада, наче аналой…
Цей не забуде подвиг Батьківщина,
Бо не вмирає в пам’яті герой!

 

Його жалі і світлі мрії

2017-02-13
до 100-річчя від дня народження Андрія Патруса-Карпатського

 

Усе, що в серці найсвятіше,
Я присвятив землі моїй,
Де ранок соснами колише
У млі казково-голубій...
 
 

Майстер дерев’яної скульптури

2017-01-12
До 70-річчя від дня народження Василя Сідака

Василь Сідак народився 10 січня 1947 року у Закарпатському краї на Воловеччині – в мальовничому гірському селі – Жденієво. Першими студіями для майбутнього скульптора стало навчання обробці деревини у батька, який передав синові уміння відчувати тепло дерева, справно тримати в руках інструмент, своєю працею бути корисним людям.  Роки навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (закінчив 1968 року) розвинули творчі здібності майстра. Його наставником був Василь Свида, а навчав його Іван Гарапко – учень славетного Огюста Родена.  У 1970-1980-х роках він працював у Художньому фонді Спілки художників України, де виготовляв сувенірну декоративну пластику. Василь Сідак одразу обрав не найлегшу дорогу у мистецтві. Основа творчості митця базується на традиціях, звичаях, обрядах, людській моралі. Він створив розлогу галерею художніх образів у скульптурі малих форм, сюжетних композицій, виконаних у техніці круглого, горельєфного і барельєфного різьблення. Теми робіт Василя Сідака доволі розмаїті й означені яскравим регіональним забарвленням. Це і сцени місцевого побуту, праця й відпочинок односельців, мистецькі сюжети, зображення тварин. Особливо високою майстерністю виконання позначені твори В. Сідака на релігійну тематику, які стали для митця новим простором з погляду художнього осмислення земного буття, розуміння психології людських почуттів, пізнання духовних цінностей. Як самобутній скульптор Василь Сідак посів чільне місце серед майстрів народного мистецтва. Він на національній основі дав нове життя і нове мистецьке спрямування сучасній дерев’яній скульптурі, підніс українське різьбярство на новий рівень. Твори майстра виставлялись на міжнародних виставках у Польщі, Словаччині, Угорщині, Росії, зберігаються у музеях Києва, Москви, Ужгорода та приватних колекціях. На підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Указом Президента України Віктора Ющенка Василю Сідаку присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка 2008 року за серію дерев’яної скульптури. 

Новини

2024-10-04

До 115-річчя від дня народження видатного українського поета Богдана-Ігоря Антонича пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку "Небуденний талант".

2024-10-02

Шановні користувачі, до вашої щоквартальник "Закарпаття на сторінках преси за ІІ кв. 2024 р.".

 
footer-logo

"Фокстрот", ліхтар, колись була аптека...
Аж раптом - дві сосни. Бібліотека.

Відділ документів іноземними мовами:

Пн.-Пт.-з 09-19 год Нд.- з 10 до 17 год.
Вихідний день субота. Останній вівторок кожного місяця - санітарний день