Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"
Закарпатської обласної ради
Віртуальні виставки
2016
Краще гір бувають тільки гори...
2016-12-09
У горах світ відкривається значно ширше
Карпатська гірська система розташована в центрі Європи і належить до північної гілки Альпійського складчастого поясу. Дуга Карпатських гір загальною протяжністю 1500 кілометрів перетинає територію Румунії, України, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини і сягає аж Сербії та Чорногорії. У ній виділяють три основні частини – Західні, Східні та Південні Карпати. Найвища вершина Карпат – гора Герлаховскі Штіт (2655 м) – знаходиться у Татрах на території Словаччини. |
Кримський період у творчості Федора Манайла
2016-11-10
“Радив би: жити широким
Народився Федір Федорович Манайло 19 жовтня 1910 р. у с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області. |
Стихія музики – могутня сила
2016-09-30
Слухаю не музику, слухаю свою душу. Марина Цвєтаєва Музика – єдина безгрішна чуттєва насолода. Семюель Джонсон
Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його. |
Феномен Закарпатської школи живопису
2016-09-27
Йосип Йосипович Бокшай народився 2 жовтня 1891 року у родині греко-католицького священика, у с. Кобилецька Поляна Рахівського району. У сім'ї всі захоплювалися мистецтвом (музикою і живописом). Середню освіту Йосип Бокшай здобував у Мукачівській гімназії, де малюнок викладав Тібор Калмар. Протягом 1910-1914 років він навчався на педагогічному відділенні Будапештської академії мистецтв. Викладачем з фахових дисциплін у Йосипа Бокшая був відомий угорський живописець Імре Ревес. У 1915-1918 рр. – військовополонений в Росії. Тільки у 1918 році він повернувся на батьківщину. З 1919 –1945рр. викладач малювання та креслення в Ужгородській гімназії, де його дуже любили і шанували учні. У 1927 р. Й.Бокшай разом з А.Ерделі організовує в Ужгороді публічну школу малювання. На цей час припадають його творчі поїздки за кордон, де знайомиться з шедеврами живопису, а також до Києва та Москви. |
“На його ниві – завжди рясні врожаї”
2016-09-19Народився Дмитро Дмитрович Данилюк 19 вересня 1941 р. в с. Тересва Тячівського району Закарпатської області в сім’ї робітника. Після закінчення середньої школи працював на підприємствах у рідному селищі. У 1960-1965 рр. навчався на історичному факультеті Ужгородського державного університету. Після закінчення аспірантури Дмитра Данилюка в 1971 р. за конкурсом обирають на посаду старшого викладача підготовчого відділення УжДУ. З 1975 р. працював на кафедрі історії СРСР, а після утворення кафедри історії України переходить до цієї наукової ланки. У 1982-1987 рр. – завідувач підготовчого відділення УжДУ.
У 1975 р. успішно захистив на засіданні спеціалізованої вченої ради при Львівському університеті ім. І. Франка кандидатську дисертацію на тему “Історія Закарпаття 1917-1945 рр. у радянській історіографії”. Після чого продовжує працювати в архівах та бібліотеках Ужгорода, Мукачева, Берегова, Львова, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, де виявляє і опрацьовує рукописні твори, рідкісні публікації кінця ХVШ-ХІХ ст.
Наукові здобутки вченого узагальнено в докторській дисертації “Розвиток історичної науки в Закарпатті (з кінця XVIII – до середини ХХ)”, яку успішно захистив у грудні 1994 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Ужгородського університету. За плідну науково-дослідну та багаторічну науково-методичну роботу ВАК України в 1996 р. присвоїв Дмитру Данилюку вчене звання професора.
Вагомим підсумком наукової роботи професора Дмитра Данилюка є вихід у світ 10 монографій і більше 200 наукових статей. Зусиллям Дмитра Дмитровича наукова спадщина закарпатських вчених XIX ст. виведена на загальноукраїнський рівень.
Наукові здобутки дослідника у галузі біографістики визнані тим, що Управлінська рада редакторів і Дослідницького бюро радників Американського біографічного Інституту нагородила його дипломом. 28 листопада 2006 року був удостоєний високої державної нагороди – ордена “За заслуги” ІІІ ступеня.
“Є така країна – Франкіана…”
2016-07-172016 рік в Україні оголошено роком Івана Франка – видатного українського письменника, поета, мислителя, публіциста, краєзнавця, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча.
Барви і світло: життя Адальберта Ерделі
2016-05-25
"Я сприймаю життя у всьому безменому багатстві його проявів, Адальберт Ерделі Адальберт Ерделі (25. 05. 1891, с. Загаття, нині Іршав. р-ну Закарп. обл. – 19. 09. 1955, Ужгород) український живописець, один з основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва. Ерделі Працював переважно в жанрах портрета, пейзажу, натюрморту. Навчався 1911-1915 рр. у будапештській академії мистецтв. З 1916р. жив у Мукачеві. 1922-1926 рр. в Мюнхені, з 1926 в Ужгороді. У 1927 р. заснував разом із Й. Бокшаєм Ужгородську художню школу, 1931 р. - Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі. 1929-1931 жив і працював у Парижі, де і познайомився з імпресіонізмом і фовізмом. Викладав малювання у мукачівській гімназії, учительській семінарії в Ужгороді, 1945-1955 рр. в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. |
Стоп насильству!
2016-03-16Література Закарпаття ХХІ сторіччя: імена та тенденції
2016-02-17«...Щоб життя не завмерло колись без краси,
Ясен день і похмурий ще будуть не раз!
Рідна мова із нами пройде крізь часи,
Зберігаючи нас і гартуючи нас.»
Василь Густі «Рідна мова»
Художня література Закарпаття ХХI століття побудована на фундаменті вікових традицій і водночас це якісно новий продукт сучасного інформаційного світу. Основною її ознакою є спроба письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми, подолати «провінційність» нашої літератури. Другою важливою її ознакою є розширення жанрового, стильового, мовного спектру, яку деякі літературознавці називають постмодерном.
Художня література (красне письменство) – одна з найпрекрасніших можливостей вияву національної самобутності, утвердження і пропаганди етнічної приналежності серед найширших верств суспільства, завоювання міжнародних симпатій.
“Корифей української етнології”
2016-02-09Михайло Петрович Тиводар народився 7 лютого 1936 року в селі Бедевля, що на Тячівщині. У 1953 році закінчив Тячівську середню школу, а у 1958 році – історичний факультет Ужгородського національного університету.
Протягом 1958-1966 років працював учителем історії Дубівської середньої школи на Тячівшині, організував і відкрив сільський етнографічний музей. Упродовж 1960-1964 років заочно навчався в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. З 1966 року працює на історичному факультеті Ужгородського національного університету. У 1968 році захистив кандидатську дисертацію на тему: "Громадський і сімейний побут колгоспного селянства Закарпаття". Працював доцентом кафедри загальної історії, а згодом - кафедри історії стародавнього світу та середніх віків. Викладаючи в університеті та займаючись науковою роботою, приділяв чимало уваги розробці наукової концепції Закарпатського музею народної архітектури та побуту, збиранню етнографічних експонатів; визначив характер описів етнографічних об'єктів та форму і зміст нарисів про етнографічні групи Закарпаття.
“Світле протистояння вітрам: Владика Іван Маргітич”
2016-02-04
Нового Духа в них вложіть, Нові серця покладьте в груди, Новим життям їх запаліть, Створіте тих, що звуться люди. о. Севастіян-Степан Сабол Владика Іван Маргітич ще за життя удостоївся високого титула народного єпископа. Ніхто цього офіційно не затверджував. Так має бути і так сталося. Саме означення “народний” найменше стосується співзвучного державного титулування. У ньому те смислове наповнення, яке вкладаємо у поняття святості. За неписаним моральним кодексом його називали за життя й продовжують називати по смерті просто Народним Єпископом. |
Симфонія життя Павла Бедзіра
2016-01-20Павло Бедзiр, як мало хто з художників, любив не себе у мистецтвi, а мистецтво в собi. Його творчий потенцiал, здається, був безмежним. Вiн жив богемним життям, хоч iнодi у скруту не мав грошей i на кусень хлiба. Але все ж був гордий i нiколи нiчого i нi в кого не випрошував. Матерiальний бiк людського життя його цiкавив найменше. Художник не думав про те, як облаштувати своє житло, зробити його комфортним, а дбав про Душу, думав про Вiчнiсть. Вiн був вiльною людиною в тоталітарному радянському суспільстві, людиною Всесвiту. Грошi не мали над ним нiякої влади, тому що вiн знав їм справжню цiну, намагався бути незалежним вiд них, наскiльки це можливо у нашому земному життi. Сенсом життя Павла Бедзiра були творчiсть, самовдосконалення, пошуки шляхiв самовираження. Зрiлий майстер у своїх творах завжди намагався вирiшити певнi творчi проблеми, донести до глядачiв якусь важливу на його погляд iдею, думку. Все життя художник постiйно працював над собою, вивчав фiлософiю народiв свiту, їхню культуру, перш за все духовну.
Новини
До 115-річчя від дня народження видатного українського поета Богдана-Ігоря Антонича пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку "Небуденний талант".
Шановні користувачі, до вашої щоквартальник "Закарпаття на сторінках преси за ІІ кв. 2024 р.".