Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA RU EN 

   >     > 

Віртуальні виставки

Феномен сучасної жіночої прози

2020-12-08
"Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б просто.
Та саме вона, коли триматись її послідовно,
й робить літературу небезпечною професією – як у альпініста або водолаза…" 
                                                                                                                              Оксана Забужко
  
"Треба чоловічої сили і мужності, щоб писати "жіночі романи" 
                                                                                                                       Галина Тарасюк
 
Проза й поезія сучасних українських письменниць демонструє відкритість до інтерпретації різноманітних істин буття, глибоке проникнення в онтологію сучасного світу, являє собою давню інтелектуальну традицію, започатковану такими яскравими постатями української літератури ХІХ століття, як Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Христя Алчевська, Наталя Кобринська та багатьма іншими авторками означеного літературного періоду.
Від часів "чоловічої" літератури XIX століття, в якій жіночі ролі замикались на образах покритки, наймички, повії, бурлачки, сварливої баби, "жіноча ідея" пройшла досить довгий шлях через ранній модернізм зламу століть (образ жінки-царівни або й просто "людини" у прозі О.Кобилянської чи "одержимої" інтелектуалки у Лесі Українки) та еміграційну українську літературу (Д.Гуменна). Жіноча проза початку XXI століття, особливо публіцистично активна, в чомусь продовжує ці соціально-феміністичні тенденції, але здебільше вже відходить від них.    
   Термін "жіноча література" є досить проблематичним, оскільки саме його існування випливає з питання про те, чи означує стать літературна творчість. Типовою в цьому випадку є пропозиція поділити літературу на "добру" й "погану", а не на "чоловічу" й "жіночу". Причиною неприйняття терміну "жіноча проза" є насамперед традиційно закріплене в патріархальній культурі значення "жіночості" як "меншовартості".
         Активний прихід  жінок-авторів у літературу останніми роками став справді помітним явищем культурного життя.  Фахівці відзначають бум жіночої української прози. Так звана "нова хвиля" української жіночої прози, що почала розвиватись із 90-х років минулого століття, представлена творами яскравих і оригінальних авторок : О.Забужко, С.Йовенко, Г.Пагутяк, С.Майданської, І.Жиленко, Є.Кононенко, М.Матіос, О.Пахльовської, Н.Околітенко, М.Ломонос, Н.Тубальцевої та ін. Одним із провідних мотивів цієї літератури стала побудова образу нової жінки, проблема жіночої суб'єктивності у пострадянському просторі, вона різножанрова й полістилістична. У світоглядному плані  тексти єднає принцип репрезентації  жіночої суб’єктивності, виявлення глибинних механізмів істинності людського існування. Особливо цікавими творами, у яких порушується означена проблематика, є твори О. Забужко, І. Карпи, Є. Кононенко, Н. Сняданко. У них наявні потужні авторські рефлексії щодо недавнього радянського минулого, актуалізований національний дискурс (найбільш гостросюжетні пункти української історії, національні травми, проблеми формування нової європейської ідентичності, входження України в світовий глобальний культурний процес). Окремі автори є творцями локальних міських текстів. Так, Є. Кононенко творить своєрідну «київську сагу», Н. Сняданко – «галицьку». Розвиток інтелектуального письма простежується у прозі О. Забужко, Н. Зборовської, С. Майданської, Г. Пагутяк. За стилістичними тенденціями ці тексти наближені до європейського жіночого екзистенціального роману. Авторефлексивне письмо Т. Малярчук, Н. Сняданко, І. Карпи засвідчує процес пошуку ідентичності новим літературним поколінням, самоаналіз і перспективи розвитку жіночої прози в наступні кілька десятиліть. Динамізм сюжетного розвитку, карколомність інтриги, політичні й соціальні алюзії – ознаки вправного оволодіння жанрами масової літератури (детектив, роман-фрістайл) у творчості М. Гримич, М. Меднікової, С. Поваляєвої та ін.
Багато нових імен, які стали окрасою сучасної української літератури, відкрив конкурс "Коронація слова": Ірен Роздобудько, Марія Матіос, Марина Гримич, Корній Дара, Талан Світлана, Дашвар Люко та інші. З деякими з них хочеться познайомити читача.
 
84(4УКР)6
Д 21
Дашвар, Люко. Покров : [роман] / Л. Дашвар. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 384 с. 
 
Романи Люко Дашвар незмінно мають успіх у читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця… Ніч проти 30 листопада 2013 року багато чого змінює і в житті країни, і в долі киянки Мар’яни Озерової. Після розміреного напівсонного існування дівчина опиняється у вирі подій і несподіваних зустрічей: виснажливі чергування на Майдані, зникнення коханої людини та пошуки нащадків у сьомому коліні славного козака Яреми Дороша, яких прокляла його дружина — зарозуміла шляхтянка Станіслава. Та чи не даремні пошуки? Адже перед цими щасливцями постає непростий вибір — незліченні скарби, що їх мають успадкувати від свого предка, чи кохання і воля…
 
 
84(4УКР)6
М14
Майданська, Софія. Провідна неділя : повісті / С. Майданська. – К. : Факт, 2007. – 112 с. 
 
До книжки увійшли три повісті - "Провідна неділя", "По той бік студеного плину" та "Баркарола"  відомої письменниці і поетки Софії Майданської. Вони різні за тематикою, але їх об'єднує любовне ставлення до життя, мудра увага, прониклива спостережливість авторки.
Талановита й майстерна письменниця розповідає три історії - про кохання й повернення до рідного міста, про зламані, жорстокі й щасливі долі, про родинні зв'язки й позачасові зустрічі із власним дитинством. У цих світлих оповідях читач знайде і розраду, і науку, і відпочинок для душі.
84(4УКР)6
П 42
Поваляєва, Світлана Вадимівна. Бардо online / С. В. Поваляєва. – Х. : Фоліо, 2009. – 288 с.
 
Коли ти живеш, життя видається тобі дуже реальним, єдино реальним, а смерть  нереальною. Коли ти помираєш, твої переживання видаються тобі дуже реальними, а життя стає чимось нереальним. Насправді все це  різні види бардо. Бардо — це тибетське слово, котре можна перекласти як «проміжне місце» або «перехідний стан». Бар означає «між», а до  «місце» або «острів». Терміном «бардо» визначають послідовні стадії переживання процесу втілення і переродження. Стану бардо не існує поза нами. Його зміст – це наше переживання. Не думайте, що ви буваєте в бардо лише у якісь певні періоди. Весь всесвіт  сансара та нірвана  перебуває в бардо. Від самого моменту занурення в сон і до повного пробудження ми знаходимося на території бардо. Допоки ми у полоні прив’язаності до «я», ми в бардо.
821.161.2
М 21
Малярчук, Таня. Забуття : роман / Т. Малярчук. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2016. – 256 с.
 
Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.
Роман став переможцем літературної премії "Книга року ВВС" у 2016 році.
 
84(4УКР)6
П12
Пагутяк, Галина Василівна. Захід сонця в Урожі : романи, повісті, оповідання та новели / Г. Пагутяк. – Вид. 2-е, переробл. і допов. – Л. : Піраміда, 2007. – 368 c.
 
Галина Пагутяк — яскрава письменниця нової літературної генерації, безсумнівний майстер сучасної української прози. За глибиною відтворення людських почуттів та національної автентичності її без ваган^ ня можна назвати спадкоємицею Ольга Кобилянської. І це про Галину Пагутяк, письменницю таємничу й загадкову, співають у відомій пісні «Вона». Галині Пагутяк властиві фантастично-символічна манера письма, прорив до «вигаданого світу», потяг до містики та безнастанних пошуків спасіння людської душі у жорстокому світі, тому багато її творів сповнені тугою за Садом. Уперше вибрані твори письменниці «Захід сонця в Урожі» вийшли у світ 2003 р. і давно вже стали раритетом, тому й назріло доповнене перевидання книги.
 
821.161.2
Р 64
Роздобудько, Ірен. Прилетіла ластівочка : роман / І. Роздобудько. – К. : Нора-Друк, 2018. – 304 с.
 
Наприкінці ХХ століття в США, в будинку для літніх людей, помирає дивний пацієнт з прізвищем, яке американцям важко вимовити – Леонтович. Хто ця людина? Він називав себе братом відомого українського композитора – справжнього автора різдвяної пісні, відомої в світі під назвою Carol of the Bells. Чому авторство цієї чудової мелодії приписують іншій людині?
Вперше твір, який називається “Щедрик”, написаний українським композитором Миколою Леонтовичем, був виконаний у 1916 році в Києві. Після російської революції 1917 року Україна заявила про свою незалежність, але зазнала поразки у війні з більшовицькою Росією, і в Україні надовго запанувала радянська влада. У 1921 році композитора Леонтовича вбили чекісти у будинку його батька за загадкових обставин.
Авторка роману “Прилетіла ластівочка” запрошує читача дізнатися правду про знамениту мелодію і висуває свою версію загадкового вбивства геніального українського композитора.
84(4УКР)6
М 34
Матіос, Марія Василівна. Приватний щоденник. Майдан. Війна... / М. Матіос. – Л. : Піраміда, 2015. – 356 с.
 
"Приватний щоденник", мабуть, найочікуваніша книжка Марії Матіос, якою відома українська письменниця "загартовує правдою" про ексклюзивні події Майдану та триваючої війни, учасником чи свідком яких вона була. Це свого роду хроніка, що починається з кінця 2013-го і до середини літа 2015-го року. І крізь цю призму письменниця дуже зворушливо і дуже чуттєво описує маленькі історії українських родин, життя яких болючими втратами та глибокими ранами назавжди змінив Майдан...змінила війна... А ще - свої історії "про конкретні битви за дуже конкретних людей". У час," коли музи здебільше мовчать, а говорить зброя", Марія Матіос розпочинає "особисту війну і боротьбу" за "кожну конкретну людину" - боротьбу за свою Націю. У найдраматичніші та найкривавіші дні Майдану вона боронить Націю від звірств Беркута та ошаленілих тітушок; у київському СІЗО, судах, лікарнях, госпіталях, у солдатських траншеях та бліндажах, у розгромлених містечках та селах Донбасу - вона захоплюється Її мужністю, благородством та гідністю. А в дні глибокої скорботи та дні світлої радості надії вона просто тримає свою Націю за руки, втирає Їй сльози, "передаючи своє тепло і співчуття"...
84(4УКР)6
К 64
Кононенко, Євгенія. Кат : [новели] / Є. Кононенко. – Л. : Вид-во Анетти Антоненко, 2014. – 124 с. 
 
У новій книзі Євгенії Кононенко об’єднано новели й мініатюри, так чи інак дотичні до теми творчості й книжок. Це не спогади, а специфічний досвід письменниці, яка знає таємниці, як зачинаються, народжуються і живуть власним життям тексти. Як до цього ставляться ті, хто поряд, і ті, хто далеко. Чи справді літературний текст може вбити? І чи може він урятувати? І чи може спасти? "Кат" - це збірка з шести оповідань та "Письменницьких замальовок", яка попри свою загрозливу назву, не багата на жахіття та насильство. Така книжка насичена іронічною констатацією життєвих фактів. Українське буття презентоване у різних часових вимірах: радянська доба, незалежність України і те, що називають, сучасністю. Бурхливі та водночас пасивні роки, непередбачувані для більшості українців.Символічно, що відкривається з оповідання "Шевченківський урок", нібито до 200-річчя народження Кобзаря збірка. Це доволі весела розповідь про шкільну вчительку Людмилу Гнатівну, що б’ється з вітряними млинами (тобто з учнівськими інтерпретаціями віршів Шевченка). Як гадає вчителька, "в кожній культурі є сакрум, який не припускає профанума! І в нашій культурі це Шевченко! Його навіть політики з партії регіонів бояться". Тож кожна спроба учнів призвичаїти величного Кобзаря до повсякденних реалій закінчується тотальним обуренням Людмили Гнатівни.
 
84(4УКР)6
Д 33
Денисенко, Лариса. Калейдоскоп часу / Л. Денисенко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с.
 
Збірка оповідань, щo дозволять по-іншому поглянути на світ! Люди люблять прив'язуватися до інших людей та речей. Але понад усе люди люблять прив'язуватися до часу та віку. Усім нам хочеться, щоб наші історії закінчувалися щасливо та розпочиналися інші. Саме про стосунки з часом та віком йдеться в цій збірці, котра містить легкі та іронічні оповідання та комедійну драму «24:33:42».
821.161.2
Д 31
Демська, Леся Мар’янівна. Жінка з мечем : роман / Л. М. Демська. – Л. : Піраміда, 2005. – 180 с.
 
Роман Лесі Демської «Жінка з мечем» написаний не у традиційному для письменниці стилі. Відмовляючись від містичного елементу, авторка надає перевагу класичній «історії з життя». Втрачене кохання, успіх жінки-художниці, поламані долі, інтриги колег та фатальність непродуманих вчинків – створюють яскраве психологічне тло сюжету, а детективне розслідування надає твору настроїв авантюрного роману. Що більше людина дозволяє комусь вирішувати за себе, то вищою стає ціна за добровільну відмову від свободи власного вибору.
84(4УКР)6
З-12
Забужко, Оксана Стефанівна. "І знов я влізаю в танк...": вибрані тексти 2012-2016: статті, есе, інтерв’ю, спогади / О. С. Забужко. – К. : КОМОРА, 2016. – 416 с.
 
Нова збірка актуальної публіцистики відомої письменниці- це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут ідеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.
84(4УКР)6
А 66
Андрухович, Софія. Фелікс Австрія : роман / С. Андрухович. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2015. – 296 с.
 
Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
«Фелікс Австрія» – другий роман української письменниці, перекладачки та публіцистки Софії Андрухович, який вперше побачив світ 2014 року. Книжка стала справжнім бестселером в Україні. 
«Фелікс Австрія» перекладено німецькою, польською, чеською, угорською, хорватською, французькою мовами; книжка стала лауреатом багатьох українських та закордонних премій та отримала чимало відзнак та нагород.
 
821.161.2
Г 84
Гримич, Марина Віллівна. Клавка: роман / М. В. Гримич. – К. : Нора-Друк, 2019. – 336 с. 
 
Дія роману Марини Гримич «Клавка» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів  колег по перу, сусідів по дому  нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації  хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління. Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника  між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту. Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира – це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.
84(4УКР)6
В 25
Вдовиченко, Галина. Маріупольський  процес : роман / Г.  Вдовиченко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 288 с. 
 
Усе як на війні: втрати, біль, знову втрати… Роману й Ользі судилися не найкращі часи для зустрічі. Полонений укр і сепаратистка – чи є гостріша суперечність у подіях літа 2014 року? Але безодня, яка здавалася нездоланною, поступово щезає. Бо в житті існує щось набагато важливіше за ненависть…


Інтернет ресурси:

Наймолодша українська жіноча проза

Весна на Місяці. Жіноча проза, яка нікого не залишить байдужим  

 
 

Новини

2021-04-03

4 квітня - Міжнародний день Інтернету, тож це свято для всіх і кожного, хто любить поюзати на просторах всесвітньої мережі. З цієї нагоди ми підготували для вас віртуальну виставку "Творці віртуального простору".

2021-03-29

Шановні користувачі! Для вас нова віртуальна виставка "Книжковий спалах", на якій представлено книги, які наша бібліотека отримала завдяки Українському інституту книги.