Волошин Авґустин Іванович — український політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття, греко-католицький священик.
Народився 17 березня 1874 р. в с. Келечин Волівського округу (нині — Міжгірського району) на Закарпатті, в сім'ї сільського священика. Освіту здобув у семінарії та у Вищій педагогічній школі в Будапешті, після чого брав активну участь у культурному русі краю[1].1917—1938 — директор вчительської семінарії в Ужгороді; автор ряду підручників.
Активною політичною діяльністю в українських громадсько-політичних організаціях Закарпаття почав займатися з 1919. Заснував і очолював Народно-християнську партію (1923—1939), від якої обирався послом до чехословацького парламенту (1925—1929). Був провідним діячем Учительської Громади Підкарпатської Руси.
26 жовтня 1938, після того як, празькі влади заарештували прем'єр-міністра Андрія Бродія, оголосивши його угорським шпигуном, і розпустили уряд, Волошин був призначений новим прем'єр-міністром автономного уряду Карпатської України, а 15 березня 1939 став президентом цієї держави.
Під час окупації краю Угорщиною емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі.
У травні 1945 заарештований радянськими спецслужбами. 
Помер у московській Бутирській в'язниці 19 липня 1945 року.

5 березня 2002 року Президент України Леонід Кучма підписав указ про надання Авґустинові Волошинові посмертно звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.

“І все ж перед Богом схиляю я коліна
за те, що Вкраїна Карпатська була,
що є на планеті Карпатська Вкраїна, -
любім її, браття, вона ще мала.
Любім не за гроші й за сині волошки,
А просто за те, що вона у нас є…
Стоїть наодинці із Богом Волошин,
І Бог до Вкраїни обличчям стає”…

     Петро Скунць “Карпатська Вкраїна”

15 березня 2014 року виповниться 75 років від дня проголошення Карпатської України. Незважаючи на короткочасне існування Карпатської України, ця подія мала велике історичне значення не лише у житті закарпатських українців, а й усього українського народу. Віртуальна виставка, приурочена річниці величі і трагедії Карпатської України.

Колись у своїй книзі спогадів він записав,

що у художника повинно бути серце.

І це повністю про нього.

Тому що він дійсно писав з повністю відкритим серцем.

Золтан Фаркаш

Непереборне бажання вільної самореалізації часто заставляє видатних митців мандрувати по світу у пошуках ідеалу. Така доля спіткала і нашого земляка - видатного художника XIX ст., фунда­тора угорської національної школи реалістичного живопису Міхая Мункачі (справжнє прізвище - Ліб).

Народився 7 січня 1919 року в селі Дмитрівка, в Казахстані у селянській родині. У 1934 році разом із батьками переїхав у м.Троїцьк Челябінської області, де серед мальовничих краєвидів і виріс майбутній художник. Особлива любов до тамтешньої природи та красуні-берізки залишалася в Степана Сєроухова назавжди. Там він закінчив фабрично-заводське училище, робітничий факультет. у 1939р. був призваний на військову службу. У 1941-1945 роках - у діючій армії. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями "За боевые заслуги", "За оборону Москвы", "За освобождение Варшавы". З 1945 року розпочинає службу в прикордонних військах на Закарпатті. Як людина, обдарована талантом відчувати прекрасне, Степан Сєроухов відразу і назавжди закохується в гори, стрімкі гірські річки, долини, прадавні ліси нашого краю.У 1954р. звільнений в запас і до 1988 року трудиться на підприємствах Ужгорода. Двадцять п*ять років пропрацював дизайнером на заводі "Ужгородприлад". 
Творча діяльність художника розпочалася у 1950р., коли вперше взяв участь у Всесоюзній виставці творів образотворчого мистецтва воїнів-прикордонників у Москві. У 1969 та 1980 роках в Ужгороді пройшли персональні виставки митця. 
На полотнах художників багато чудових пейзажів гірського краю, в я ких він використовує і фарби стриманої палітри, і яскраві класичні кольори. 
Помер у м. Ужгород в квітні 2011 року.

Враховуючи велике історичне, політичне та культурне значення цього українського державного утворення у справі об‘єднання українських земель, збагаченні досвіду державотворчої боротьби, підняття національної свідомості пропонуємо віртуальну виставку присвячену цій даті.

Народилася 1643 році в сім’ї правителя Хорватії Петра Зріні та Катарини Франгепан, нащадків старовинних аристократичних родин. Життя Ілони Зріні збіглося із складним політичним періодом, коли Угорщина була поділена між австрійськими Габсбургами, турецьким султаном і трансільванськими князями. Вона знала угорську, хорватську, німецьку, словацьку, сербську, польську, французьку мови, вивчила латину і давньогрецьку, мала пізнання в області риторики, юриспруденції, математики, літератури, писала вірші і сонети.

«Доля книг залежить від того,як
вони сприймаються читачами».
(Теренціан Мавр)

Універсальним методом приємного проведення часу і – одночасно – методом саморозвитку є читання. Хто читає сьогодні? Кого читають і якими творами захоплюються? Які письменники є популярними на сьогоднішній день? Щоб дізнатися про це, працівники відділу абонементу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка провели усне опитування. Конкретно нас цікавили думки читачів щодо сучасної світової літератури.

Шановні користувачі! Запрошуємо вас у віртуальну подорож древнім містом над Ужем! Приємної мандрівки!

Три найважливіших документи,

що видає суспільство людині –

свідоцтво про народження, паспорт

та читацький квиток

Едгар Доктороу

Робота сучасної бібліотеки істотно відрізняється від її давніх прототипів. 

Сучасна бібліотека – це не тільки читання, це центр громадського життя, центр інноваційного розвитку громади. Інформаційні технології та сучасні засоби комунікації зробили свій внесок у існування бібліотеки двадцять першого сторіччя. Література залишається важливою і значущою частиною нашого життя. Книги відкривають перед читачем світ таємних мандрівок, небезпечних пригод, інтриг та історичних подій.

  “У кожного є своя планета...».  Це частина фрази з уст героя оповідання Ф. Кривіна «Пам`яті Екзюпері», головна думка якого — про сенс і ціну життя. Фелікс Кривін свою планету створив словом, і вона цілком придатна для життя і автора, і його читачів, незалежно від віку. На тій планеті — і густонаселена твердь, і мінлива атмосфера, і зоряне небо, і непримітне, але насичене подіями життя  як мудрих речей, так і несерйозних Архімедів та Ньютонів.

   Одвічне прагнення людини до духовного відродження вживається в ідею необхідності спілкування з Богом. Духовне життя України завжди поєднувалося з релігійними традиціями.
   Відомо, що найціннішим скарбом храму душі людської завжди була віра. Тож звернімо свій погляд у сиву давнину, коли 1025 років тому рівноапостольний князь Володимир Великий започаткував нову добу в історії Київської Русі, здійснивши священне хрещення.

7 чудесних замків, фортець та палаців